Фильтры для воды - продажа, обслуживание, замена картриджей
У статті досліджено поняття фінансової санкції та фінансово-правової' відповідальності, види та особливості дії фінансово-правових санкцій.
Ключові слова: Фінансово-правова відповідальність, фінансова санкція, фінансово-правові норми, державний примус, штраф, пеня, бюджет.

I. Вступ
Необхідною умовою забезпечення законності, дисципліни, правопорядку в країні є існування відповідальності. Вона відіграє особливу роль у політичному, економічному, соціальному житті держави, суспільства. Безумовно, відповідальність - метод безпосереднього впливу на правопорушення, тобто правовий засіб утримання на відповідному рівні дисципліни та правопорядку в державі, умова існування законності, виховання громадян у дусі неухильного дотримання та поваги до закону.
В основному вчені приділяють увагу кримінальній, адміністративній та цивільній відповідальності. Але не можна залишити без розгляду, особливо в наш час, фінансово-правову відповідальність, яка має специфічні ознаки, особливості. Однією з основних ознак такої відповідальності є фінансовий характер відносин, що забезпечуються її засадами. Тобто фінансова відповідальність виступає засобом реалізації фінансово-правових норм. Звичайно, як і будь-яка відповідальність, вона носить виховний, каральний характер.
Актуальність проблеми, що досліджується, пов'язана з виділенням фінансової відповідальності в окремий вид юридичної, оскільки вона є одним із найголовніших способів забезпечення стабільності законності в сфері фінансової діяльності держави. І як справедливо зазначає С.М. Братусь, питання про співвідношення санкції та відповідальності є актуальним не лише в цивільному та адміністративному, а й фінансовому праві [2, с. 121].
Неточне тлумачення окремих понять призводить до нечіткості визначення інших науково-правових категорій, негативно впливає на застосування чинного законодавства.
II. Постановка завдання
Мета статті - здійснити аналіз позицій учених щодо співвідношення понять "фінансова санкція" та "фінансово-правова відповідальність", висловити власну думку щодо цього, з'ясувати характер фінансових санкцій і фінансово-правової відповідальності.
III. Результати
Дослідженнями фінансово-правових питань успішно займаються відомі фахівці, тому теоретичною основою дослідження для автора були праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі фінансового права: В.В. Безчеревних, К.С. Бельського, В.М. Вишновецького, Л.К. Воронової, О.М. Горбунової, О.Ю. Грачової, А.В. Гурвича, Т.С. Єрмакової, Б.М. Іванова, М.Ф. Івлєвої, М.В. Кара-сьової, О.М. Козиріна, Ю.О. Крохіної, М.П. Кучерявенка, В.О. Лебедєва, А.О. Монаєнка, П.С. Пацурківського, М.І. Піскотіна, Н.Ю. Пришви, В.К. Райхера, Ю.А. Ровінського, Л.А. Савченко, Г.А. Тосуняна, Р.О. Халфіної, Н.І. Хімічевої, О.І. Худякова, С.Д. Ципкіна, А.А. Ялбулганова.
Дослідження співвідношення зазначених вище понять дасть змогу проводити подальші розробки такого специфічного інституту фінансового права, як фінансово-правова відповідальність, виявити співвідношення цього виду відповідальності з іншими видами юридичної відповідальності.
З аналізу юридичної літератури видно, що одні вчені взагалі не вказують на існування фінансово-правової відповідальності [14, с. 437], інші також заперечують наявність відповідальності, а щодо фінансових санкцій висловлюють думку, що санкцію можна вважати фінансовою лише в наукових цілях і використовують термін "фінансова санкція" лише для визначення специфіки застосування адміністративних, кримінальних, цивільно-правових санкцій як заходів державного примусу за порушення фінансово-правових норм чинного законодавства [9, с. 3].
Проблеми взаємозв'язку і взаємообумовленості відповідальності та санкції привертали увагу як теоретиків, так і практиків, які розглядали їх не тільки на загальнотеоретичному рівні, а й у межах окремих галузей права, зокрема фінансового.
Деякі вчені, досліджуючи проблему співвідношення зазначених понять, прийшли до висновку про їх тотожність. Так, Ю.А. Венедіктов, А.М. Черепахін формують відповідальність як встановлену державою систему заходів впливу (санкцій) на інтереси суспільства з метою усунення небажаних наслідків, які стали результатом порушення встановленого порядку здійснення діяльності і керівництва нею, а також кінцевими незадовільними результатами діяльності [3, с. 5].
Якщо погодитися з думкою вчених про тотожність цих понять, то саме поняття фінансово-правової відповідальності зводиться до санкції. А це не правильно, оскільки відповідальність цілком ґрунтується на найважливішій і специфічній властивості права - примусовості. Право є ніщо без апарату, здатного примушувати до дотримання норм, тобто головне призначення відповідальності полягає у примусі.
О.Е. Лейст стверджує, що між санкцією та відповідальністю існує зв'язок, а саме -без санкції не існує відповідальності. Якщо правопорушники не несуть відповідальності, то санкція стає лише абстрактною загрозою [4, с. 94]. На його думку, і з цим можна погодитися, відповідні поняття поєднуються при їх реалізації, а саме - санкція виступає формою і мірою відповідальності. Але, по суті, санкція існує завжди без настання відповідальності.
Деякі автори відстоюють позицію про самостійність таких категорій, як санкція та відповідальність. Особливої уваги заслуговує позиція В.А. Тархова, який розглядає санкцію як небажані та негативні наслідки для суб'єкта, що вчинив правопорушення. Такий підхід є однобоким, оскільки не враховує такі ознаки санкції, як нерозривний зв'язок із державним примусом та її стимуляційний характер.
Санкція, що застосовується до правопорушника за невиконання правових норм, має небажані наслідки. Заходи, передбачені санкцією, мають сприяти попередженню скоєння правопорушень у майбутньому як самим правопорушником, так і іншими особами [6, c. 49].
Інша група науковців розглядає санкції як примус до виконання обов'язків в ім'я захисту суб'єктивного права. До санкції належать заходи, що забезпечують накладення відповідальності, недопущення правопорушень, їх попередження [1, с. 130; 11, с. 29].
Виходячи із таких підходів, можна стверджувати, що санкція і відповідальність мають загальні риси, а саме - примус суб'єкта до правомірних дій та необхідність відшкодування заподіяної шкоди.
Санкція - специфічний вид правового примусу, що полягає, по-перше, в попередженні небажаних наслідків на випадок невиконання вимог закону. По-друге, державний примус виражається в прямому, безпосередньому застосуванні санкцій, який полягає в позбавленні осіб, які скоїли правопорушення, певних благ [10, с. 105].
Можна говорити про те, що санкція носить охоронний характер порушених правил та є частиною норми. Такої позиції дотримується В.Л. Слєсарєв, який вважає, що санкція - це охоронна норма, яка регламентує поведінку суб'єктів права на випадок скоєння правопорушення [9, с. 17].
У зв'язку із цим санкція виражає захисні заходи держави щодо протиправних учинків. Вона пов'язана з можливістю примусового впливу на правопорушника. Санкції можуть виражатися в актах державного примусу до вчинення конкретних дій; покладанні додаткових обов'язків; припиненні чи зміні змісту правомочностей [12, с. 71].
За твердженням А.В. Андрєєва, санкція є частиною правової норми, що містить вказівку на заходи державного примусу, які застосовуються у випадку правопорушення, та ставить за мету попередження останнього, а також відшкодування шкоди, заподіяної протиправним діянням [1, с. 13]. На нашу думку, немає достатніх підстав стверджувати, що санкція ставить за мету виправлення та перевиховання правопорушника. Таку мету ставить перед собою держава, застосовуючи до правопорушника відповідні заходи державного примусу, керуючись санкцією. У цілому санкція є частиною правової норми, закріпленої нормативно-правовими актами. А це означає, що вона існує тривалий час, оскільки нормативно-правові акти приймаються державними органами і діють до їх скасування чи зміни. Відповідно, санкція існує і до скоєння правопорушення. Завданням правової держави є правильне, своєчасне застосування санкції правової норми за вчинене правопорушення.
Фінансову відповідальність не потрібно ототожнювати із санкцією правової норми, оскільки [7, c. 45]:
1) наявність санкцій ще не означає настання відповідальності, бо санкція існує постійно як елемент правової норми, в тому числі до моменту її реалізації;
2) санкція правової норми відрізняється від відповідальності як за метою, так і за обсягом впливу на відповідного суб'єкта правовідносин;
3) відповідальність виникає і реалізується як у загальних, так і в конкретних правовідносинах, а санкція - лише в конкретних ситуаціях;
4) санкція не збігається в часі з моментом виникнення негативної юридичної відповідальності. Фінансово-правова відповідальність може наступити, а правова санкція не застосовується і навпаки, фінансово-правова відповідальність може не виникнути, а санкція знаходить своє застосування. Негативна відповідальність завжди пов'язана із "санкцією в дії" [11, с. 118].
Зосереджуючи увагу на фінансово-правовій відповідальності, потрібно зазначити, що вона настає за порушення фінансово-правових норм - це дія держави із застосування до правопорушників зазначених санкцій, заходів примусу. Справді, фінансова санкція є елементом фінансово-правової норми, яка вказує на негативні, небажані наслідки, що застосовуються за її порушення. Якщо фінансова санкція тільки вказує на реакцію держави, то фінансово-правова відповідальність повною мірою реалізує цю реакцію.
Особливості фінансово-правових санкцій визначаються дією різних факторів:
1) вони в одних випадках можуть застосовуватися на вимогу керівника державного органу, а в інших - в обов'язковому порядку;
2) у більшості випадків застосування фінансово-правової санкції потребує процесуального оформлення;
3) фінансово-правові санкції застосовуються через певний проміжок часу після попередження про усунення недоліків і, як правило, на розсуд правозастосовного органу;
4) реалізація фінансово-правових норм має продовжувальний характер і її припинення залежить, як правило, від активних позитивних дій правопорушника, від його виконавської дисципліни і своєчасності ліквідації недоліків, що існують;
5) для фінансової діяльності держави характерні специфічні методи, до яких можна віднести встановлення обов'язкових платежів, податків, встановлення і стягнення мита, зборів тощо;
6) для фінансово-правових санкцій характерні різноманітні і специфічні види примусу. Санкції, що застосовуються у фінансовому праві, як правило, не знаходять свого застосування (крім штрафу і пені) у будь-якій іншій галузі права. До специфічних видів можна віднести, наприклад, припинення фінансування, відмовлення в прийнятті до фінансування, обмеження кредитування;
7) фінансово-правові санкції залежно від способів, яким вони слугують правовій охороні, поділяються на правовідновлювальні і каральні [5, с. 295].
Фінансово-правові акти нашої держави, а саме Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [8], встановлюють порядок погашення зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами, нарахування сплати пені та штрафних санкцій, також регулюють питання погашення податкових зобов'язань. Цей Закон передбачає два види фінансових санкцій: правовідновлювальні (пеня) та каральні (штраф).
Правовідновлювальні санкції спрямовані на компенсацію шкоди, завданої державі фінансовим правопорушенням, тобто функція пені полягає в компенсуванні збитків, нанесених державі. Уся сума такої фінансово-правової санкції надходить у казну держави. Наприклад, така фінансова санкція, як пеня, має місце при несвоєчасному погашенні податкового зобов'язання у вигляді відсотків, які нараховуються на суму податкової заборгованості.
Каральні фінансово-правові санкції (штраф) встановлюються з метою покарання правопорушника. Так, у згаданому вище Законі зазначено, що штраф у вигляді фіксованої суми або відсотка від суми податкового зобов'язання накладається за порушення правил оподаткування.
Фінансово-правова санкція - це застосування уповноваженими на те державними органами, їх посадовими особами до юридичних і фізичних осіб за скоєння правопорушення в установленому нормами порядку заходів державного примусу, що виражається в грошовій формі і перераховується в бюджет з метою забезпечення суспільних і державних фінансових інтересів, а також покарання правопорушників [10].
Фінансово-правова відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, яка настає при скоєнні фінансового правопорушення та полягає у застосуванні до правопорушника відповідних заходів впливу.
На існування фінансової відповідальності вказують і норми Бюджетного кодексу України. Так, у цьому нормативному акті передбачається фінансово-правова відповідальність за бюджетні правопорушення, до якої потрібно віднести: призупинення бюджетних асигнувань, зупинення операцій з бюджетними коштами тощо.
IV. Висновки
З метою досягнення ефективності застосування фінансово-правової відповідальності та фінансово-правової санкції слід усвідомити їх відмінні риси та не зводити поняття "відповідальність" до "санкції". Ці поняття потрібно трактувати як самостійні правові категорії, хоча вони пов'язані між собою. Тільки через фінансову відповідальність реалізується фінансова санкція.

Література
1. Андреев А.В. Финансово-правовые санкции : монография / А.В. Андрєєв. - М., 1984. - 234 с.
2. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность/С.Н. Братусь. - М.: Юрид. лит., 1976. - 145 с.
3. Венедиктов Ю.А. Финансовые санкции в системе управления / Ю.А. Венедиктов, А.М. Черепахин. - М. : Финансы и статистика, 1985. - 201 с.
4. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву / О.Э. Лейст // Теоретические проблемы. - М. : Изд-во МГУ, 1981. - 189 с.
5. Монаєнко А.О. Поняття і правові принципи фінансування державних і муніципальних видатків / А.О. Монаєнко // Правова система України у світлі європейського вибору : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених, Київ, 13 червня 2008 р. - К. : Юридична думка, 2008. -С. 295-296.
6. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. - М. : Государственное изд-во юрид. литературы, 1960. - 234 с.
7. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права / П.С. Пацурківський. -Чернівці : ЧДУ, 1991. - 199 с.
8. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ // Урядовий кур'єр. - 2001. - № 33.
9. Слесарев В.Л. Экономические санкции в советском гражданском праве / В.Л. Сле-сарев. - Красноярск : Изд-во Красноярского института, 1989. - 265 с.
10. Финансовое право : учебник / [под ред. проф. Н.И. Химичевой]. - М. : Юристь, 1995. - 345 с.
11. Фінансові санкції за законодавством України : зб. нормат. актів / [відп. ред. В.С. Ковальський]. - К. : Юрінком Інтер, 2001. -432 с.
12. Халфина Р.О. Общие учения о правоотношении / Р.О. Халвина. - М. : Юрид. лит., 1974. - 176 с.
13. Шевченко Я.Н. Правовое регулирование ответственности несовершеннолетних / Я.Н. Шевченко. - К. : Наукова думка, 1976. - 234 с.
14. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.]. - К. : Укр. енцикл., 1998. - К. : Вид-во "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1998. -Т. 1: А-Г. - 567 с.

Держава та регіони, Серія: Право 2010 р., № 3, c. 92-95

Похожие статьи:

Больше научных статей можно найти на главной странице научной периодики Firearticles.com