Фильтры для воды - продажа, обслуживание, замена картриджей
У статті проаналізовано причини виникнення, механізм розвитку та наслідки сучасної фінансово-економічної кризи в Україні. Обґрунтовано необхідність та деякі напрями модернізації банківського кредитування для її подолання.
Ключові слова: Фінансово-економічна криза, соціально орієнтована ринкова економіка, інноваційно інвестиційна модель розвитку економіки, конкурентоспроможність кредитного механізму, мотиваційна функція кредиту.

I. Вступ
У сучасному розвитку світового ринкового господарства тісно переплетені та інтенсивно взаємодіють три стрижневі процеси. Центральне, провідне й визначальне місце займає трансформація в розвинутих країнах капіталістичної моделі ринкового господарювання в модель соціально орієнтованої ринкової економіки та формування на її основі демократичного громадянського суспільства. Поряд із цим епохальним історичним процесом в інтенсивній взаємодії з ним активно розвиваються ще два важливі процеси: з одного боку, світове товарно-грошове господарство трансформується в товарно-кредитне (уже зараз до 70% усіх предметів споживання й засобів виробництва в розвинутих країнах продається та купується в кредит: банківський, комерційний, споживчий, іпотечний, лізинговий, факторинговий, форвейтинговий тощо), а з іншого - відбувається дедалі глибша інтеграція національних економік у регіональні та світові фінансово-економічні, науково-технічні й політичні структури.
При цьому слід зауважити, що ці трансформації, як і решта процесів, відбуваються за вічними законами діалектики. А це означає, що навіть їх повне завершення не ліквідує повністю їх попередній стан, а зберігає його у новій трансформованій формі, знятому вигляді (Г. Гегель), як генетичний код, що продовжує розгортати та модифікувати свої форми життєвої реалізації адекватно новим умовам, вимогам і можливостям. Так, конкретно-історична сутність соціально орієнтованої ринкової економіки - використання в усе більших масштабах людського фактора не як об'єкта жорсткої економії капіталу (капіталізм), а як об'єкта його найбільш прибуткового інвестування - не знищить остаточно і для всіх найманих працівників загрозу капіталістичної експлуатації, а лише позбавить її домінуючої, сутнісно-визначальної ролі в загальному механізмі взаємодії суспільних сил у соціально-економічному прогресі. Збереження загрози її рецидивів для людей, байдужих до зміцнення своєї конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості на ринку праці, буде й надалі виконувати свою позитивну мотиваційну роль у пожиттєвому самовдосконаленні професійних і загальнолюдських якостей кожного члена суспільства.
Те саме стосується трансформації світового товарно-грошового господарства в товарно-кредитне. Завершення цієї трансформації не призведе до повної заміни грошей кредитом, а лише забезпечить домінування кредитного механізму над грошовим. Але гроші як загальний еквівалент вартості збережуть себе і все настійніше вимагатимуть посилення ролі принципу еквівалентності в подальшому розвитку кредитних відносин. Адже тільки на основі цього принципу еквівалентності можна налагоджувати взаємну довіру між усіма суб'єктами кредитних відносин як універсального та базового будівельного матеріалу всіх ринкових відносин узагалі, оскільки загальноісторичною сутністю останніх є їх відплатно-еквівалентний характер.
Світова глобалізація в економічній та інших сферах суспільного життя теж не знищуватиме самобутність і специфіку окремих країн та народів, а буде взаємодіяти з ними лише на основі взаємозбагачення свого сутнісного змісту й подальшого розвитку форм реалізації [1, c. 4-18].
II. Постановка завдання
Мета статті проаналізувати причини і фактори виникнення, механізм розвитку сучасної світової фінансово-економічної кризи та її наслідки для України задля визначення напрямів і шляхів модернізації вітчизняного банківського кредитування.
III. Результати
Нинішня фінансово-економічна криза показала, що світова банківська система перегодувала економіку більшості країн світу кредитними грошима, спровокувавши фанатичне бажання значної частини населення цих країн жити заможніше, ніж це можуть забезпечити реальні можливості національної економіки та його реальний легітимний внесок у її розвиток. Епіцентром цієї кризи став не реальний сектор економіки провідних країн, як це було в попередніх економічних кризах, а світовий фінансово-банківський сектор. Останній у конкурентній гонитві за тимчасовими фінансовими прибутками надмірно послабив свій зв'язок з актуальними дійсними потребами національних виробників і перезосередився на кредитному обслуговуванні інтернаціоналізації та абсолютизації потреб національних споживачів, особливо в країнах з перехідною економікою.
Недостатньо контрольована державним менеджментом багатьох країн кредитна експансія призвела до нездорової гіпертрофії платоспроможних потреб населення й зруйнувала механізм їх природного взаємозв'язку, взаємодії та взаємооптимізації з абсолютними й дійсними потребами, а також потребами, що фактично задовольняються. Унаслідок цього різко знизилась ефективність практичної реалізації головного принципу сучасного ринкового господарювання - економічного раціоналізму. Розбалансувалось співвідношення між гіпертрофованими економічною та культурною глобалізацією абсолютними потребами значної частини суспільства як абстрактно-емоційним, не обробленим раціональним мисленням, інстинктивно-власницьким бажанням володіти та користуватись існуючими в своїй країні, а іноді й у світовій цивілізації товарами та послугами, з одного боку, і реальними можливостями економіки своєї країни, ефективності свого бізнесу й легітимними трудовими доходами - з іншого.
Гіпертрофія кредитної експансії (особливо валютної) призводить до того, що основним мотиваційним рушієм розвитку споживчого ринку та фінансово-економічної діяльності в людей, які нехтують принципами економічного раціоналізму, дедалі більше стають не дійсні, а абсолютні, псевдопрестижні, надумані, а то й просто руйнівні для їх життя та здоров'я потреби: ігроманія, нераціональний "понтизм", "крутизноманія", "модоманія", сигарети, алкоголь, наркотики тощо. На цій нездоровій мотиваційній основі стрімкими темпами зростає національний і міжнародний кримінальний бізнес. Світовий оборот останнього нині вже перевищив 2 трлн дол. США. Формується серйозна за-гальноцивілізаційна загроза тихої підміни природно-історичної трансформації капіталістичної моделі ринкового господарювання в соціально орієнтовану ринкову економіку. Неконтрольованим наукою й державним управлінням, вмотивованим лише егоїстичною приватно-клановою жадобою максимальних надприбутків переходом до економіки соціально безвідповідального марнотратства та стихійного виснаження всіх ресурсів нашої планети, включаючи в кінцевому підсумку людські: фізичні, психологічні та інтелектуальні. Це, як справедливо стверджує М. Рудненко, є найбільш неприйнятним з можливих варіантів подальшого розвитку людської цивілізації, оскільки базується на знищенні того, що належить більше майбутнім поколінням, ніж нинішнім. Основною причиною цього є відсутність необхідних знань в основної маси населення. І тільки наявність у людства необхідних адекватних сучасним реаліям знань може бути запорукою безпечного існування й розвитку сучасного суспільства як результату його свідомої, творчо-продуктивної, а не руйнівної діяльності. А це перетворює світову економічну науку в науку, від якої залежить життя Землі [2, c. 219, 273-279].
В Україні в 2005-2008 рр. іпотечні та споживчі кредити, особливо валютні, що обслуговували надмірне розширення й насичення нашого внутрішнього ринку імпортними товарами, не брали хіба що тільки ліниві. У м. Києві до 30% квартир, будівництво яких фінансувалось через наші банки валютними кредитами, використовувались не для проживання в них позичальників цих кредитів, а для спекулятивного їх перепродажу, оскільки розкручений неконтрольованою НБУ іпотечною кредитною експансією високий попит на житло, особливо новозбудоване, щорічно підвищував ціни на нього на 30-40% при відсоткових ставках за банківськими валютними депозитами лише 1012% річних. Таким чином, недосконалий, погано захищений державою вітчизняний кредитний механізм виявився підкореним і поглинутим кредитним механізмом більш розвинутих країн та їх банківських установ. Використовуючи свої значно дешевші валютно-кредитні ресурси, він постійно й витончено, підпорядковував кредитну діяльність наших банків на українському іпотечному та споживчому ринку розширенню можливостей збуту іноземних товарів і послуг. Це значно пом'якшило удар по їх економіці світової фінансово-економічної кризи й адекватно посилило цей удар по нашій економіці.
Все це свідчить про те, що нинішня фінансово-економічна криза надзвичайно загострила необхідність комплексного реформування системи банківського кредитування суб'єктів господарювання в більшості країн, особливо в Україні. Таке реформування вимагає більш активного, професійного й ефективного управління цим процесом з боку держави. Втрата НБУ та іншими компетентними органами української держави контролю над науково необґрунтованою валютною кредитною експансією обернулась для нашої країни такими деформаціями й аномаліями:
- порушено оптимальне співвідношення між кредитним забезпеченням підвищення конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому й зовнішньому ринках та гіпертрофованою номінальною платоспроможністю національного споживача;
- зруйновано механізм забезпечення оптимального співвідношення між умовами й обсягами кредитування в національній та іноземній валюті без наявності науково обґрунтованих макроекономічних прогнозів валютного курсу гривні на найближчі 2-3 роки;
- у 2006-2008 рр. кількість банків з іноземним капіталом зросла з 35 до 53 (у тому числі 17 банків зі 100% іноземного капіталу), а частка такого капіталу в нашій банківській системі - з 27,6 до 40,5% [3]. Зауважимо, що Росія зупинила цей процес на рівні 20%. Це свідчить про далекоглядну й небезкорисливу стратегічну та політичну зацікавленість фінансових інститутів Європейського Союзу в контролі над українським банківським бізнесом, якої нашому державному керівництву потрібно берегтися. У результаті такого швидкого й неконтрольованого державою зростання частки іноземного капіталу в нашій банківській системі вона почала втрачати незалежність у розробці та практичній реалізації стратегічних цілей і тактичних завдань національної кредитної, а подекуди й грошової та інвестиційної політики;
- НБУ почав перетворюватись із суб'єкта прогнозування виникнення можливих проблем на основі наукового аналізу структурних і функціональних змін та тенденцій у світовій і національній економіці, розробки превентивних заходів щодо нейтралізації їх негативного впливу на нашу країну у пасивного статиста, який фіксує критичне загострення цих проблем, та ініціатора не до кінця продуманих спонтанних і хаотичних заходів щодо їх тимчасового пом'якшення відповідно до кон'юктурно-політичної доцільності.
У результаті цих руйнівних аномалій і деформацій українська кредитно-банківська система великою мірою послабила свій вплив на системне реформування та прискорення розвитку національної економіки. У країні досі не створено ефективного механізму фінансово-кредитного забезпечення переведення цього розвитку з екстенсивно-інвестиційної на інноваційно-інвестиційну модель. А це означає, що не створюється матеріально-технічна та соціально-економічна база для трансформації капіталізму в соціально-орієнтовану ринкову економіку. В останній, на відміну від капіталістичної моделі ринкового господарювання, людський фактор під впливом науково-технічної революції, що зростає, творчої інтелектуалізації праці як основного джерела життєвих благ перестає бути об'єктом жорсткої економії капіталу й у все більших масштабах використовується як об'єкт його найбільш прибуткового інвестування. Така зміна ролі людського фактора формує конкретно-історичну сутність вказаної вище епохальної трансформації. Але без заміни екстенсивно-інвестиційної моделі розвитку підприємницької діяльності й економічної політики держави на інноваційно-інвестиційну модель лозунги та заяви про посилення соціальної орієнтації нашої економіки й державного бюджету залишатимуться тільки порожніми безвідповідальними популістськими передвиборними обіцянками, піарними політтехнологіями. Останні лише активно руйнують довіру до держави, банків, політичних партій та їх лідерів як головний і універсальний будівельний матеріал нормальних здорових та перспективно-конструктивних ринкових відносин як усередині країни, так і на міжнародному рівні.
Вихід України з фінансово-економічної кризи стримується через обмеженість інвестиційних ресурсів, у тому числі довгострокових кредитів.
Так, за 2006-2009 рр. загальний обсяг довгострокових кредитів, наданих банками України, зменшився з 50 854 млн грн до 32 332 млн грн, в тому числі гривневих з 33 056 млн грн до 19 356 млн грн та інвалютних відповідно з 20 294 млн грн до 12 976 млн грн [4].
Основною причиною цієї обмеженості є не їх фізична відсутність у країні, а катастрофічне падіння довіри фізичних та юридичних осіб до морально-патріотичних і професійних якостей державного менеджменту й керованої ним банківської системи. Важливу роль у цьому негативному процесі відіграє несистемна та неефективна реалізація у фінансово-господарській практиці загальносвітового принципу банківського кредиту вання - контролю банка-кредитора за цільовим використанням виданих позичальникам кредитів.
По-перше, існуючі законодавчі та нормативні документи НБУ не вимагають від банків-кредиторів розробляти механізм контролю за цільовим використанням виданих кредитів вже на стадії підготовки кредитної угоди. У результаті банки починають контролювати цільове використання виданого кредиту лише після одержання його позичальником і то за типовими методиками, схемами та сценаріями, без урахування специфіки кожного позичальника та наданого йому кредиту, а іноді навіть уже після появи перших ознак втрачання ним своєї кредитоспроможності.
По-друге, існуюча законодавча база та нормативні документи зорієнтовані на забезпечення контролю за цільовим використанням банківських кредитів лише на найнижчому рівні кредитного механізму - у кредитних відносинах банк - позичальник (юридична чи фізична особа). Рівень міжбанківського кредитування фактично не має ефективного механізму контролю за цільовим використанням цих кредитів. Це, як показує практика, навіть за найменших дестабілізацій фінансового становища кількох банків (особливо системних), провокує ланцюгову реакцію хаосу та паніки на міжбанківському кредитному ринку. Списання на збитки неповернених міжбанківських кредитів знижує рентабельність роботи банків-кредиторів. Спроба відновити ними конкурентоспроможну прибутковість інстинктивно спонукає їх до примітивної й неприродної поведінки - одночасного зниження відсоткових ставок за депозитами і, як наслідок, зменшення ресурсної бази з одного боку, а з іншого - до підвищення відсотків за новими кредитами, знижуючи обсяги кредитування суб'єктів реальної економіки.
По-третє, існує нагальна потреба в удосконаленні законодавчої та нормативної бази організації та практичної реалізації контролю за цільовим використанням кредитів, які видаються НБУ комерційним банкам. Так, невстановлення НБУ нормативного співвідношення розподілу іноземних валютних кредитів, отриманих нашими банками в 2006-2008 рр. для споживчого кредитування фізичних осіб і кредитування технологічного переозброєння підприємств реального сектора нашої економіки, призвело не тільки до масового неповернення іпотечних та інших споживчих кредитів нашими громадянами через стрімке падіння обмінного курсу гривні, втрати робочих місць, доходів тощо, а й до фінансової та технологічної непідготовленості підприємств реального сектора вітчизняної економіки до світової й національної фінансово-економічної кризи. Останнє обернулось для України одним із найбільш глибоких падінь ВВП (близько 15%), зростанням безробіття (до 20%), підвищенням інфляції (до 22,3%), зниженням реальних доходів, звуженням внутрішнього та зовнішнього ринків збуту для наших підприємств, катастрофічним зростанням дефіциту державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду, втечею зарубіжних інвестицій, зубожінням і розчаруванням широких верств населення.
Виділені державою через НБУ кошти для рефінансування нестабільних комерційних банків лише на 30% використані останніми за цільовим призначенням - повернення депозитів вкладникам і відновлення своєї ліквідності. Останні ж були безконтрольно з боку НБУ і правоохоронних органів використані на скуповування валюти в спекулятивних цілях та вивезення її за межі України й чекають нового сплеску валютного курсу, а то й узагалі зникли невідомо куди. Загрозливими темпами зріс за останні роки та продовжує зростати внутрішній і зовнішній борг держави як гірка спадщина наступним поколінням українців. Нині валовий зовнішній борг України перевищує 110 млрд дол. США і невпинно продовжує зростати. Уряд просить від МВФ черговий транш кредиту в 6 млрд дол. і відкрити нову кредитну лінію ще на 12-13 млрд дол. Конкретно це означає, що вже зараз "... кожен працюючий українець має віддавати зовнішніх боргів на суму понад 5000 дол. США. При місячній віддачі 25% від заробітної плати на погашення цього боргу це потребує 8-річного періоду. Додамо до цього сплату податків та відрахування до Пенсійного фонду в розмірі 33% та 20% НДС у процесі купівлі товарів та послуг і матимемо ситуацію, коли впродовж цих 8 років працюючий українець буде жити лише на 22% свого заробітку [5]. За оцінкою академіка В. Геєця, зовнішній борг України перевищив 90% ВВП (при максимально допустимому нормативі МВФ 60%), що надзвичайно обтяжує вихід країни з масштабної й системної кризи [6, с. 13].
Таким чином, історичний досвід останніх десятиріч черговий раз підтвердив, що перетворення валюти однієї країни (долар США) у міжнародну, при цьому без будь яких зобов'язань і відповідальності, надало цій країні величезні переваги в здійсненні кредитної експансії, забезпечивши значні можливості її бізнесменам не тільки для зловживання, а й для шахрайства, та спровокувало інфляцію в світових масштабах [7, с. 3].
IV. Висновки
Отже, навіть короткий аналіз сучасного стану механізму банківського кредитування в Україні показує, що за минулі 20 років у ньому поряд з реформаторськими досягненнями накопичено надто багато невирішених проблем. Одні з них пов'язані з його недостатньою адекватністю загальноісторичній сутності ринкових відносин та конкретно-історичній сутності етапу соціально орієнтованої ринкової економіки. Інші проблеми відображають складність і суперечливість інтеграції нашої економіки в європейську та загальносвітову економічні системи. Надзвичайно негативно позначаються на нормальному функціонуванні та вдосконалення вітчизняного кредитного механізму незавершеність формування в країні правової держави й адекватної сутності сучасної ринкової економіки політичної системи, тотальна та надзвичайно глибока корумпованість усіх суспільних відносин.
Основними завданнями, які потрібно терміново вирішувати в процесі модернізації вітчизняного механізму банківського кредитування, є такі:
- науково обґрунтувати та забезпечити політично, законодавчо-нормативно й організаційно-економічно оптимізацію економічних меж розвитку кредиту як на макро-, так і на мікрорівнях із запровадженням НБУ спеціального економічного нормативу для комерційних банків розподілу (співвідношення у відсотках) обсягів кредитування споживчого й реального секторів економіки;
- законодавчо та нормативно забезпечити комплексну реалізацію принципу жорсткого контролю всіх банків за цільовим використанням наданих кредитів у національній і особливо в іноземній валюті на всіх рівнях, у всіх ланках кредитного механізму та на всіх етапах кредитного процесу;
- реорганізувати функціональну спрямованість розвитку кредитних відносин, забезпечивши пріоритетну роль мотиваційної функції кредиту щодо всіх інших його функцій: емісійної, капіталотворчої, перерозподільної тощо. Пріоритет мотиваційної функції кредиту спонукатиме збалансованого підвищення ефективності кредитного менеджменту всіма учасниками кредитного процесу: НБУ, комерційними банками та позичальниками (юридичними й фізичними особами);
- відносно такої відомої функції кредиту, як збільшення поточної платоспроможності юридичних та фізичних осіб і стимулювання зростання їх попиту на товари й послуги, то її реалізацію необхідно негайно переорієнтувати на обслуговування розширення внутрішнього ринку збуту, насамперед, для вітчизняних, а не зарубіжних виробників, ефективне забезпечення наших суб'єктів реальної економіки доступними кредитними ресурсами з метою їх інноваційного оновлення підвищення конкурентоспроможності вироблених ними товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках;
- реструктуризувати кредитний портфель усієї банківської системи й кожного банку зокрема відповідно до потреб подолання фінансово-економічної кризи, насамперед, у реальному секторі національної економіки шляхом переведення її розвитку на інноваційно-інвестиційну модель як основу для трансформації капіталізму в соціально орієнтовану ринкову економіку;
- сформувати ефективний і стабільно діючий механізм генерації банківською системою довіри до себе з боку клієнтів, вкладників, партнерів, широких верств населення й держави, оскільки саме взаємна довіра між усіма суб'єктами ринкової економіки, довіра до грошей та всіх інших фінансових інструментів, що ними використовуються, включаючи існуючі механізми їх використання, є універсальним, базовим будівельним матеріалом природного, а не штучного, насильницького формування, ефективного функціонування та прогресивного розвитку сучасних ринкових відносин як у середині кожної країни, так і на міжнародному рівні.

Література
1. Гальчинський А. Методология анализа экономической глобализации: логика обновления / А. Гальчинський // Экономика Украины. - 2009. - № 1.
2. Руденко М. Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії / М. Руденко. - Т. : Джура, 2005.
3. Корнилюк Р. Українські банки в тенетах іноземного капіталу [Електроний ресурс] / Р. Корнилюк. - Режим доступу: pravda.com.ua.
4. Матеріали серверу Державного комітету статистики України [Електроний ресурс]. -Режим доступу: Ukrstat.gov/ua
5. Терновий М. Реквієм за майбутнім [Електронний ресурс] / М. Терновий. - Режим доступу: pravda.cov.ua
6. Геец В. Макроэкономическая оценка денежно-кредитной и валютно-курсовой политики Украины до и во время финансового кризиса / В. Геец // Экономика Украины. - 2009. - № 2.
7. Швайка М. Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання / М. Швайка // Банківська справа. -2009. - № 6.

Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво 2010 р., № 4, c. 172-177

Похожие статьи:

Больше научных статей можно найти на главной странице научной периодики Firearticles.com