Фильтры для воды - продажа, обслуживание, замена картриджей
Розглянуто теоретичні і практичні аспекти організації управлінського обліку в страхових компаніях. З'ясовано мету й завдання управлінського обліку, сутність і класифікацію витрат, організацію калькулювання витрат страховиків. Визначено якість інформації, яку потребують менеджери для здійснення ефективного управління страховою компанією, і роль бухгалтера в її наданні. Акцентовано увагу на прогностичній функції управлінського обліку у формуванні стратегії страховиків.
Ключові слова: Управлінський облік, витрати, класифікація витрат, калькулювання, страхові компанії, управлінські рішення, релевантна інформація, стратегічний управлінський облік.

I. Вступ
В умовах фінансової кризи особливо гостро постають питання дослідження методології, теоретичних і практичних аспектів розробки та впровадження системи управлінського обліку в страхових компаніях. Сьогодні значно зростає складність прийняття правильних управлінських рішень, які дають страховикам змогу ефективно розвиватись, бути прибутковими і конкурентоспроможними. Страховим компаніям необхідно, крім поточного управлінського обліку, дивитись у майбутнє і формувати стратегію поведінки з урахуванням аналізу релевантної інформації, взаємозв'язку "витрати - обсяг діяльності - прибуток". Одним з головних завдань страхових компаній є зниження витрат і собівартості послуг, визначення обсягу діяльності і складу страхових послуг - ці завдання може вирішити правильно організований управлінський облік.
Інтеграційні процеси, що відбуваються у світі і зокрема в Україні, приводять до зближення міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. В історії питання про управлінський облік узагалі й у страховій сфері зокрема існують два протилежні погляди: деякі фахівці управлінський облік розглядають як складову бухгалтерського обліку, до складу якого, крім нього, ще входить фінансовий облік, інші наполягають на відносному самостійному позиціонуванні управлінського обліку. Тут є різні підходи, наприклад, англо-американська та німецька моделі управлінського обліку та його розуміння.
Можливість застосування управлінського обліку привертає дедалі більшу увагу фахівців українських страхових компаній. Проте, широке запровадження управлінського обліку в практику українських страхових компаній стримують певні чинники, серед яких особливо слід відзначити брак необхідних знань у менеджерів вищої та середньої ланки.
II. Постановка завдання
Метою статті є характеристика мети і значення управлінського обліку, розгляд класифікації і поведінки витрат, аналізу ре-левантної інформації, з'ясування теоретичних і практичних аспектів формування стратегії страхової компанії.
III. Результати
Процес управління передбачає своєчасне отримання менеджером достовірної інформації, необхідної для прийняття оптимальних рішень. Формування та надання такої інформації є головним завданням управлінського обліку, виникнення і розвиток якого пов'язані саме з потребами менеджменту.
Сьогодні діяльність облікових працівників являє собою синтез рахівництва, калькулювання, аналізу, прогнозування, економіко-математичних та інших методів, завдяки яким бухгалтер стає повноправним членом управлінської команди. Такий бухгалтер повинен вміти використовувати облікові дані для планування та контролю за діяльністю страхової компанії, інтерпретувати інформацію залежно від характеру та сутності управлінських рішень, що приймаються на її основі.
У кожній страховій компанії успіх її бізнесу, а в умовах кризи - виживання на ринку залежить від ефективного використання в процесі надання страхових послуг наявних ресурсів. Відтак, успішна діяльність страхової компанії залежить від успіху в трьох складових: операційній (безпосередньо у страховій), фінансовій та інвестиційній діяльності. Для узгодження цих видів діяльності існує специфічна функція управління. Управління забезпечує такі функції: планування, організація, мотивація, контроль та регулювання діяльності.
Для нормального виконання цих функцій управління необхідна інформація. Бухгалтер відіграє важливу роль на всіх етапах управління. В процесі планування діяльності страхової компанії бухгалтер бере участь у складанні й узгодженні бюджетів, розробленні стандартів витрат, надає інформацію про минулі події й розраховує можливі наслідки майбутніх подій. Роль бухгалтера в процесі контролю полягає в тому, що він здійснює зіставлення фактичних даних про діяльність з планами або бюджетами, розраховує, аналізує й інтерпретує відхилення. Для забезпечення прийняття рішень на різних стадіях і рівнях управління бухгалтер узагальнює, систематизує і надає необхідну інформацію, готує рекомендації щодо можливих наслідків обраного напряму дії.
Отже, функції, що їх виконує бухгалтер, який обслуговує керівників усередині страхової компанії, значно ширші, ніж бухгалтера, який тільки реєструє господарські операції в системі рахунків методом подвійного запису. Тому бухгалтера, який здійснює інформаційне забезпечення системи управління страхової компанії, називають бухгалтером-аналітиком або управлінським бухгалтером. Інформація, яку надає управлінський облік, зорієнтована на задоволення потреб як стратегічного, так і поточного управління, на оптимізацію використання ресурсів, забезпечення об'єктивного оцінювання діяльності підрозділів та окремих менеджерів страхової компанії. Тобто управлінський облік є складовою процесу управління; він надає інформацію, важливу для:
- визначення стратегії та планування майбутніх операцій страхової компанії;
- контролювання її поточної діяльності;
- оптимізації використання ресурсів;
- оцінювання ефективності діяльності;
- зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.
Управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, нагромадження, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінювання і контролю в середині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів [1].
За останні 20-30 років відбулися важливі зрушення у методології та забезпеченні прогностичної функції обліку. В умовах поширення персональних комп'ютерів стало можливим практичне впровадження нових форм обліку, які за допомогою спеціального програмного забезпечення дають змогу нагромаджувати і відображати не тільки ретроспективну, а й прогнозну інформацію [2]. Таким чином, мета і сутність управлінського обліку страхової компанії зводиться до надання релевантної інформації менеджерам для прийняття управлінських рішень.
Одним з об'єктів управлінського обліку є вивчення витрат. У страховій компанії фінансовий менеджмент для досягнення ефективності та конкурентоспроможності потребує відповідної класифікації витрат. Витрати страхової компанії пов'язані зі специфічним характером її діяльності. З одного боку, це витрати на проведення страхових операцій, при яких калькулюється собівартість страхової послуги, з іншого - існують витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності. Переважна частина витрат страхової компанії припадає на страхові витрати. Ці витрати неоднорідні і за економічним змістом їх можна поділити на три великі групи:
1) виплати страхових сум та відшкодувань за договорами страхування та перестрахування;
2) витрати на обслуговування процесу страхування та перестрахування;
3) витрати на утримання страхової компанії.
Управлінський облік розглядає три основні аспекти класифікації витрат за різними ознаками щодо складання фінансової звітності, прийняття рішень і контролю за їх виконанням. Тому класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як ними управляти.
У класифікації витрат страхової компанії для оцінювання фінансового стану слід розуміти різницю між вичерпними та невичерпними витратами. Наведемо такий приклад: якщо реалізується страхова послуга, то витрати, наприклад, заробітна плата персоналу, витрати зв'язку, є вичерпними, придбання програмного забезпечення не є вичерпними, оскільки відбувається обмін інформаційної системи на гроші.
Витрати страхової компанії на страхові послуги та витрати періоду відрізняються одне від одного тим, що до перших належать усі витрати, пов'язані з операціями страхування, - зарплата, оренда приміщень, зв'язок, а до других - такі, що не включаються в собівартість страхових послуг, а розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.
Прямі та непрямі витрати розрізняють залежно від того, відносяться вони або, відповідно, не відносяться до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом .
Основні та накладні витрати розподіляються з огляду на їх зв'язок з основними процесами страхування (зарплата агентів) та допоміжним процесом їх обслуговування (ремонт, комунальні послуги).
У прийнятті рішень ми маємо розподіл витрат на релевантні та нерелевантні, постійні та змінні, маржинальні та середні, дійсні та альтернативні.
Релевантні витрати - це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні - це витрати, що не залежать від прийняття рішень. Наприклад, якщо керівник страхової компанії збирається вибрати та викупити офісні приміщення разом з оргтехнікою або взяти їх в оренду, то вартість офісного приміщення та сума оренди будуть релевантними витратами, а вартість оргтехніки та зарплата страхових агентів - нерелевантними. Витрати, що становлять різницю між кількома наслідками рішень, називають диференціальними витратами. Минулі витрати зазвичай є нерелевантними для прийняття рішення стосовно майбутніх витрат. Наприклад, страхова компанія розглядає питання щодо списання застарілої комп'ютерної техніки. Вартість цих запасів є нерелевантною, оскільки кошти на їх придбання вже були витрачені і їх неможливо повернути. Проте в разі списання цих активів у страховика можуть виникнути витрати на сплату податку на додану вартість, які є релевантними щодо прийняття рішення.
Дійсні витрати - це витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів. Альтернативні витрати - це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмову від альтернативного рішення.
Для того, щоб управляти витратами страхової компанії, важливо знати, як вони поводяться, тобто є вони змінними чи постійними. Змінні витрати - це ті, що залежать від обсягу реалізації, і, навпаки, постійні - це ті, що не залежать від нього. Потрібно відзначити, що цей розподіл існує незмінним протягом якогось релевантного діапазону часу, потім його потрібно переглядати. Маржинальні витрати - це витрати на страхування додаткової кількості страхувальників. Середні витрати страхової компанії, наприклад, - це витрати на експертне оцінювання збитків.
При контролі за витратами страхової компанії існують такі, що менеджер може безпосередньо контролювати та справляти на них значний вплив (зарплата страхових агентів), вони називаються контрольованими витратами, а витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них (наприклад, амортизація комп'ютерного обладнання), називають неконтрольованими.
Під поведінкою витрат ми розуміємо характер реагування витрат на зміни в діяльності страхової компанії. Діяльність, яка впливає на витрати, називається фактором витрат. У страховій компанії існує взаємозв'язок між витратами та певними факторами, розуміння яких допомагає передбачити майбутні релевантні витрати.
Визначаючи витрати страхової компанії, можна зауважити, що вони можуть бути також змінними, постійними, напівзмінними, напівпостійними, змішаними. Такий розподіл витрат залежить від поведінки витрат страхової компанії впродовж релевантного діапазону часу, протягом якого цей розподіл залишається незмінним.
Оскільки якість надання страхових послуг багато в чому залежить від якості менеджменту та персоналу, то важливими стають дискреційні витрати, розмір яких визначає керівництво страхової компанії і які не мають прямого зв'язку зі змінами поточної діяльності. До таких витрат належать витрати на дослідження та розробку, рекламу, підвищення кваліфікації персоналу тощо. Дискреційні витрати страхової компанії можуть бути постійними або змінними залежно від підходу керівництва до визначення їх величини. Характерною особливістю дискреційних витрат є те, що в критичний момент величина їх може бути знижена без зміни обсягу діяльності.
Таким чином, розуміння характеру поведінки витрат спонукає менеджерів страхової компанії не тільки до оцінювання та класифікації витрат, а й до контролю та якісного управління ними.
Ще одним важливим об'єктом управлінського обліку є системи і методи калькулювання. Саме від якості калькулювання залежить асортиментна політика страхової компанії та визначення пріоритетних та найбільш прибуткових видів страхування, а калькулювання змінних витрат потрібне для прийняття управлінських рішень щодо доцільності впровадження того чи іншого виду страхування.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", норми якого застосовуються страховиками з урахуванням страхової діяльності [3].
Діяльність страховика передбачає здійснення витрат, пов'язаних з виконанням страхових зобов'язань і веденням справи. До витрат страховика належать:
- виплати страхових сум і страхових від-шкодувань, які здійснюються страховиком відповідно до умов договору страхування;
- відрахування в централізовані страхові резерви;
- відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій, на випадок і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;
- витрати на проведення страхування;
- інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.
Слід зазначити, що системи і методи калькулювання витрат страхової компанії справляють певний вплив на оцінювання ефективності одного виду страхування порівняно з іншим видом та з іншими страховими компаніями, а також мають важливе значення щодо прийняття управлінських рішень.
Конкурентне середовище вимагає постійного зниження страхових тарифів з добровільних видів страхування, тому кожному страховикові необхідно знати, де знаходиться його точка беззбитковості. Саме в цьому та у формуванні продуктово-цінової ринкової стратегії допомагає аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток".
Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг -прибуток" - метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку страхової компанії з метою визначення:
- обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат й отримання бажаного прибутку;
- величини прибутку за певного обсягу продажу;
- впливу зміни величини витрат, обсягу продажу та ціни реалізації страхових послуг на прибуток страховика;
- оптимальної структури витрат. Облікова інформація, що використовується для прийняття управлінських рішень, має бути релевантною, своєчасною, достовірною.
Релевантність означає, що дані обліку мають задовольняти конкретні інформаційні потреби користувачів. Релевантною є тільки та інформація, що може бути оперативно передана менеджерові, оскільки з часом вона втрачає свою цінність. Нарешті, дані обліку не повинні містити помилок або упереджених оцінок. Різні типи управлінських рішень потребують різних даних. Наприклад, для визначення тарифної політики слід зібрати інформацію про страхові тарифи конкурентів, попит на ці страхові послуги, витрати на ведення страхової справи.
Таким чином, аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень є запорукою знаходження оптимальної альтернативи, пов'язаної з визначенням доходів і витрат страхової компанії.
Запорукою успіху страхової компанії є правильно обрана стратегія й ефективна система контролю за її втіленням. Розуміння стратегії страхової компанії починається з визначення мети й довгострокових напрямів діяльності компанії, які зумовлюють її місію. Місія страхової компанії трансформується в конкретні цілі діяльності, які потім втілюються за допомогою відповідних корпоративних стратегій. Стратегія страхової компанії - це набір політик, процедур, методів і підходів ведення бізнесу для забезпечення довгострокового успіху.
Управлінський облік займає певне місце в системі стратегічного менеджменту. Стратегічний менеджмент страхової компанії -це розроблення стійкої конкурентної позиції, в якій конкурентні переваги страхової компанії забезпечують постійний успіх. Стратегічний управлінський облік - це система управлінського обліку, спрямована на прийняття стратегічних управлінських рішень [4]. Для успішної розробки та впровадження системи стратегічного управлінського обліку менеджмент страхової компанії повинен вміти:
- аналізувати фінансову звітність;
- аналізувати зміни операційного прибутку для оцінювання стратегії;
- використовувати систему збалансованих показників або іншу оціночну систему управління;
- аналізувати витрати для управління на основі діяльності;
- застосовувати сучасні методики обліку та контролю за якістю;
- застосовувати калькулювання за принципом зворотного потоку;
- застосовувати сучасні методи обліку витрат для безперервного вдосконалення діяльності.
IV. Висновки
Управлінський облік у страховій компанії слугує інструментарієм щодо прийняття обґрунтованих та оптимальних управлінських рішень. Система управлінського обліку, яка інтегрується і впроваджується разом з інформаційною системою управління дає змогу не тільки сконцентрувати інформацію, пов'язану з очікуваними страховими операціями, а і створити передумови для проведення стратегічного аналізу й аудиту.
Завершуючи дослідження сутності управлінського обліку в страховій компанії, можна визначити його особливості:
- управлінський облік є економічно доцільним і не є обов'язковим;
- організація та методологія управлінського обліку передбачають обов'язкове застосування сучасної комп'ютерної техніки і спеціального програмного забезпечення та підготовленого відповідним чином менеджменту та персоналу;
- у системі управлінського обліку очікувані страхові операції можуть бути відображені в декількох варіантах, кожен з яких має свою ймовірність;
- управлінський облік становить основу інформаційного забезпечення для планування, прогнозування, ефективного управління витратами та доходами.

Література
1. Голов С.Ф. Управлінський облік : підручник / С.Ф. Голов. - К. : Лібра, 2003. -704 с.
2. Редченко К. Проблемний управлінський облік та його прогностична функція [Електронний ресурс] / К. Радченко. - Режим доступу: management.com.ua/ finance/fin023.html.
3. Приходько В.С. Бухгалтерський облік у страховій діяльності / В.С. Приходько. -К. : Лібра, 2002. - 86 с.
4. Нечипоренко В.І. Стратегічне управління страховою компанією : автореф. ... к. е. н. / В.І. Нечипоренко. - К., 2008. -21 с.

Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво 2009 р., № 7, с. 202-206

Похожие статьи:

Больше научных статей можно найти на главной странице научной периодики Firearticles.com