Фильтры для воды - продажа, обслуживание, замена картриджей
Розглянуто сучасний стан розвитку інвестиційної політики в АПК, чинники, що впливають на розвиток інвестування в сільському господарстві в ринкових умовах, та заходи, що сприяють підвищенню інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств.
Ключові слова: Інвестиції, інвестори, інвестиційна діяльність, аграрний сектор економіки, сільське господарство.

I. Вступ
Кардинальні інституціональні зміни в АПК України проходили одночасно зі становленням нових форм господарювання, спадом виробництва і соціальним запепадом. Під час проведення економічних реформ у країні були деформовані господарські зв'язки, що привело сільське господарство до структуризації. Відсутність злагодженого механізму регулювання ринку, ефективної підтримки вітчизняних товаровиробників, стабільних кредитних ресурсів поставила багатьох сільськогосподарських підприємств на межу банкрутства [1].
Для переходу до стабільної господарської діяльності, переозброєння виробництва, а також поліпшення якості продукції підприємствам і організаціям потрібні інвестиції. За їх допомогою зміцнюється матеріально-технічна база підприємств, здійснюється розширене відтворення основних засобів.
Нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції вимагає відповідного розвитку матеріально-технічної бази галузі. Збільшення розмірів виробничих фондів здійснюється насамперед за рахунок додаткових вкладень матеріальних і грошових засобів, спрямованих на розширення виробничого потенціалу сільського господарства. Стійкий розвиток галузей агропромислового комплексу в умовах становлення ринкових відносин потребує інвестиційної активності в аграрному секторі з надання підприємствам необхідних грошових і матеріальних ресурсів.
Формування інвестицій у сільське господарство здійснюється на економічній основі з урахуванням швидкості повернення вкладених коштів. А це можливо лише за умови збільшення виробництва високоякісної продукції з одночасним зниженням її собівартості.
Інвестиції прямо пов'язані з отриманням додаткового чистого прибутку зі скороченням терміну окупності вкладень. Чим менший термін окупності, тим більше стимулів до інвестицій. При тривалому поверненні засобів внаслідок інвестиційних процесів відбувається знецінення ресурсів, що витрачали. Крім того, отриманий чистий прибуток від виробництва продукції може бути вкладений у нове виробництво аграрної продукції.
II. Постановка завдання
- дослідити сучасний стан, обсяги залучення інвестицій та проблеми розвитку інвестиційної політики АПК;
- визначити чинники, що впливають на розвиток інвестиційних процесів у сільському господарстві;
- виявити провідні фактори залучення інвестицій в аграрний сектор економіки.
III. Результати
Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в аграрному секторі економіки залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка, ефективність залучення у світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі аграрної економіки.
Перебіг сучасних політичних процесів та практична реалізація встановлених цілей і пріоритетів поліпшення інвестиційного клімату в Україні переважно негативно впливають на інвестиційний клімат і, зокрема, міжнародну інвестиційну привабливість України, підвищують ризики для інвесторів, зумовлюючи тим самим втрати в конкурентній боротьбі за світові інвестиційні ресурси.
Головні чинники, що викликали погіршення інвестиційного клімату в АПК, це:
1) зменшення припливу фінансових ресурсів у галузі АПК, що виражено у падінні виторгу від реалізації продукції внаслідок скорочення платоспроможного попиту населення на продовольство;
2) додаткове зниження прибутків вітчизняних виробників через необґрунтовано високу частку імпортного продовольства на внутрішньому українському ринку, тобто звуження ринку збуту;
3) збереження монополізованої структури промислового сектора вітчизняного АПК і відсутність ринкових механізмів, що регулюють цінові відносини сільськогосподарських, переробних, торгово-закупівельних і ресурсоощадних підприємств. У результаті зріс ціновий паритет і погіршилися фінансово-вартісні пропорції міжгалузевого обміну, сформувався дисбаланс між прибутками і витратами;
4) незавершеність процесів інституцій-них перетворень у сільському господарстві і в суміжних галузях АПК. Внутрішня структура управління і система організаційно-технологічної взаємодії не приведені у відповідність у ході реформ.
Нинішнє становище сільськогосподарських підприємств на ринку інвестицій характеризується їх неготовністю до ефективного освоєння засобів, а також неготовністю потенційних інвесторів вкладати капітал в підприємства через високі ризики, пов'язані з незахищеністю права власності, з великою ймовірністю неповернення коштів через погане управління.
Аграрна політика Уряду в середньостроковій перспективі має бути спрямована на стійкий розвиток агропромислового комплексу на інноваційній основі, забезпечення продовольчої безпеки країни, формування повноцінного ринку землі, розвиток ринкової інфраструктури, нарощування експортного потенціалу, застосування узгоджених з нормами СОТ механізмів захисту національного аграрного ринку, створення умов для повноцінного розвитку села.
Про сучасний стан інвестування аграрного сектора свідчать такі дані: за 2008 р. в АПК України у фактичних цінах було залучено близько 30,0 млрд грн інвестицій в основний капітал, з них - 13,1 млрд грн вкладено в харчову та переробну промисловість і 16,7 млрд грн - у сільське господарство.
В останні два роки відбулася деяка зміна інвестиційних пріоритетів в АПК. Основний приріст інвестицій було спрямовано в сільське господарство, особливо у тваринництво. За останній час сільське господарство перетворилося в одну з найбільш пріоритетних галузей для інвестування. Про це свідчить те, що порівняно з 2000 р. обсяги інвестицій у сільське господарство останнім часом збільшились у 7,5 раза, тоді як у харчову промисловість - лише у 2,6 раза.
Загальні обсяги інвестицій в основний капітал у сільському господарстві в 2008 р. у порівнянних цінах порівняно з 2007 р. зросли на 43,2%, а в тваринництво - на 62,3%.
Водночас інвестиції у виробництво харчових продуктів і напоїв у 2008 р. становили лише 90,4% від рівня попереднього року.
Для порівняння: протягом 2008 р. в національну економіку України в цілому було залучено інвестицій на 2,6% менше, ніж у 2007 р.
Слід зауважити, що у І кварталі 2009 р. загальні обсяги інвестицій по Україні становили 60,5% до відповідного періоду минулого року.
Обсяги залучення інвестицій у сільське господарство порівняно з відповідним періодом минулого року становлять 58,7%, у галузі рослинництва - 50,4%, тваринництва - 91,6%, рибальство та рибництво -100,3%.
Однак спостерігається зниження у І кварталі 2009 р. темпів залучення інвестицій і в харчову промисловість, обсяги освоєння яких становлять 48,3% до відповідного періоду минулого року.
В умовах дефіциту власних капіталовкладень, необхідних для проведення структурної перебудови економіки, вирішення проблем її інтеграції у світову економіку, важливого значення набуває залучення зовнішніх джерел фінансування, зокрема іноземних інвестицій.
Сьогодні сфера АПК набуває привабливості для іноземних інвесторів, оскільки:
- потенційно висока привабливість харчової і переробної промисловості;
- стабільний ринок збуту;
- швидка окупність вкладень;
- місцеві органи влади зацікавлені в розвитку галузей АПК.
За даними Державного комітету статистики України, станом на 01 січня 2009 р., починаючи з 1992 р., в агропромисловий комплекс України було залучено 2454,4 млн дол. США прямих іноземних інвестицій (6,9% загального обсягу). З них 1655,5 млн дол. США (4,7%) вкладено у 812 підприємств харчової та переробної промисловості та 798,9 млн дол. США (2,2%) у 655 сільськогосподарських підприємств.
Приріст іноземного капіталу за 2008 р. становив 340,4 млн дол. США, що на 104,5 млн дол. США менше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому інвестиційні вкладення у харчову промисловість досягли 94,3 млн дол. США. Обсяг залучення іноземних інвестицій у сільське господарство з початку року збільшився на 246,1 млн дол. США.
Що стосується інвестування у І кварталі 2009 р., то станом на 01 квітня 2009 р., починаючи з 1992 р., в агропромисловий комплекс України було залучено 2524,6 млн дол. США прямих іноземних інвестицій (6,9% загального обсягу в економіку). З них вкладено 1709,6 млн дол. США (4,6%) у 762 підприємства харчової та переробної промисловості та 815,0 млн дол. США (2,2%) у 652 сільськогосподарських підприємства [1].
Приріст іноземного капіталу за перший квартал 2009 р. становив 33,9 млн дол. США, що в 6,2 раза менше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому інвестиційні вкладення в харчову промисловість досягли 20,6 млн дол. США. Обсяг залучення іноземних інвестицій у сільське господарство з початку року збільшився на 13,3 млн дол. США.
Основними інвесторами в агропромисловий комплекс України є такі країни:
- у сільське господарство: Кіпр (305,8 млн дол. США), Великобританія (121,7 млн дол. США), Данія (50,9 млн дол. США), США (50,4 млн дол. США), Швеція (36,7 млн дол. США), Німеччина (35,4 млн дол. США), Австрія (28,4 млн дол. США), Польща (28,3 млн дол. США), Російська Федерація (17,7 млн дол. США);
- у харчову промисловість: Нідерланди (512,8 млн дол. США), Швеція (210,1 млн дол. США), Кіпр (185,6 млн дол. США), США (140,1 млн дол. США), Великобританія (141,4 млн дол. США), Швейцарія (82,5 млн дол. США), Франція (69,3 млн дол. США), Німеччина (57,9 млн дол. США), Росія (41,3 млн дол. США) [1].
Слід зазначити, що через ряд причин іноземні інвестиції надходять в економіку нашої країни поки що в недостатньому обсязі. Тому створення привабливих умов для діяльності інвесторів має стати першочерговим завданням аграрної політики України.
Діяльність інвесторів в аграрному секторі економіки представлена великою кількістю компаній, які, незважаючи на фінансово-економічну кризу, сьогодні є найстабільнішою складовою економіки нашої держави.
Перспективним напрямом інвестиційної діяльності на підприємствах АПК є впровадження прогресивних енергоощадних технологій вирощування сільськогосподарських культур, спрямованих на економію ресурсів та зберігання і підвищення родючості ґрунтів при достатньому рівні врожайності
Відповідно до Закону України "Про підприємництво", для державних підприємств встановлено цільове директивне формування інвестиційного процесу. Для інших підприємств діють принципи ринкового інвестування, заснованого на отриманні прибутку [2].
Обов'язковими елементами інвестиційної діяльності в ринкових умовах є вибір конкурентоспроможних проектів на конкурсній основі, орієнтація на швидку віддачу витрат; економічне обґрунтування інвестицій з урахуванням ринку збуту продукції та її якості й облік виробничих можливостей конкурентів.
На рівень інвестування в сільському господарстві в ринкових умовах впливає ряд чинників. На одні з них товаровиробник може впливати, а інші зумовлені зовнішніми умовами і не залежать від підприємця.
До чинників, залежних від товаровиробника, належать:
- урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби;
- вибір об'єкта першочергових інвестицій;
- спеціалізація і концентрація виробництва;
- технологія виробництва основних видів продукції сільського господарства;
- характер інвестицій: довгострокові, короткострокові;
- рівень продуктивності праці і собівартість виробництва.
На дані чинники підприємець може впливати протягом виробничого процесу або планувати виробництво продукції і інвестицій на найближчу перспективу.
До зовнішніх чинників, не залежних від товаровиробника, належать [5]:
- ціни на сільськогосподарську продукцію і продукцію промислового виробництва;
- відсоткова ставка на кредит;
- податкові ставки на прибуток;
- інфляційні процеси;
- сезонність виробництва сільськогосподарської продукції;
- попит на продукцію з урахуванням співвідношення цін;
- обов'язкові поставки сільськогосподарської продукції (квотування виробництва);
- світові ціни на продукцію.
Аграрний сектор залежить від інших пріоритетних напрямів наукових досліджень. Наприклад, нанотехнології можуть мати застосування в аграрному виробництві, а саме розробка систем введення ліків для тварин, біосенсори для контролю стану тварин і рослин та безпеки продукції для споживачів. Інвестиції в молекулярну біологію як пріоритетну галузь можуть передбачати застосування у сільському господарстві для продовження розробки генетично модифікованих рослин із зниженим рівнем використання пестицидів і покращення здоров'я споживачів системи моніторингу якості харчових продуктів , нові методи підвищення споживчої корисності сільськогосподарської продукції. Інвестиції в геопросторові технології як пріоритетну галузь пов'язані із сільським господарством, підтримують точні методи контролю поживності ґрунтів, боротьби зі шкідниками тощо.
Результатом наукоємних удосконалень у сільському господарстві стає не тільки продовольча безпека, а й поліпшення якості навколишнього середовища та економічного розвитку.
Сільське господарство має бути визначене як пріоритетна галузь для інвестицій у наукові дослідження. Хоча прогрес у харчовій промисловості та виробництві технічних культур може відбуватись як супутній результат відкриттів в інших пріоритетних галузях, цей сектор є унікальним випадком ситуації, коли державі належить значна роль як в отриманні, так і у впровадженні результатів досліджень. Приватний сектор відіграє значну роль в аграрній галузі, але існують важливі потреби, що найкраще задовольняються за рахунок державних інвестицій у сільськогосподарські дослідження.
Однак прямим інвестиціям в аграрному секторі традиційно перешкоджають складні бюрократичні процедури, повільна реформа ринку землі, недосконалі цінові механізми на ринках сільськогосподарської продукції і пов'язані з цим економічні ризики.
Сьогодні в сільському господарстві лише незначний відсоток інвестицій, тоді як промисловість отримує переважну частину цих інвестицій. Протягом 2001-2005 рр. обсяг інвестицій в основний капітал у сільське господарство зріс на 3399 млн грн, а в промисловість - на 21380 млн грн, тобто промисловість отримала на 17981 млн грн більше [3].
З погляду незалежного інвестора вкладення капіталу лише в сільське господарство є дуже ризикованим. Набагато вигідніше вкладати кошти в процес переробки і реалізації сільськогосподарської продукції [4]. Тому важливим фактором залучення інвестицій в аграрний сектор економіки є аграрно-промислова інтеграція.
Згідно з В.Г. Андрійчуком, аграрно-промислова інтеграція - це організаційне поєднання сільськогосподарського і технологічно пов'язаного з ним промислового виробництва з метою одержання кінцевої продукції з сільськогосподарської сировини і досягнення більшої економічної вигоди завдяки взаємній матеріальній зацікавленості і відповідальності всіх учасників агропромислового виробництва за кінцеві результати його функціонування [5].
Саме в аграрно-промислових підприємствах забезпечується повний завершений цикл виробництва продукції. Спільними зусиллями долаються кризові явища за рахунок фінансування перспективних інвестиційних програм, ведеться будівництво нових об'єктів за спільно затвердженими планами, здійснюється пріоритетне забезпечення сировиною і матеріально-технічними ресурсами виробничих потужностей та надається взаємна допомога у збуті продукції.
Оскільки сільське господарство не входить до переліку інвестиційно-привабливих галузей, а інвестори віддають перевагу промисловості доцільним буде поєднання, на думку багатьох авторів, цих галузей за допомогою аграрно-промислової інтеграції, що допоможе залучити інвесторів [5; 6].
Таким чином, на думку авторів, що базується на попередньому аналізі проблеми, агарно-промислова інтеграція є особливою формою організації виробництва й управління, яка прискорює доведення сільськогосподарської продукції до кінцевого споживача, сприяє створенню стабільних зв'язків між підприємствами АПК та підвищенню ефективності їх функціонування. Саме в інтегрованих формуваннях створюються сприятливі умови для задоволення інтересів різних господарських суб'єктів, посилюється зацікавленість партнерів до поліпшення якості кінцевих результатів роботи. Крім того, аграрно-промислові формування одержують додатковий ефект за рахунок виробництва і реалізації кінцевої продукції, яка оцінюється вище, ніж сировина.
В агропромисловому комплексі має створити таку систему стимулів і пільг, яка забезпечувала б привабливість інвестицій як безпосередньо в сільське господарство, так і в інші сфери АПК.
Для активізації інвестиційної діяльності потрібно ширше використовувати такі важелі, як:
- стимуляційне оподаткування;
- безвідплатні дотації на створення великих об'єктів інфраструктури і природо-охорони;
- фінансові стимули;
- безвідсоткові позики, що надаються інвестором;
- пільгові режими виплати боргів і позик в банках, випуск облігацій для створення фінансових ресурсів за найважливішими напрямами інвестицій.
При цьому мають здійснюватися принципи:
1-й принцип - послідовна децентралізація інвестиційного процесу на основі розвитку різноманітних форм власності;
2-й принцип - підвищення частки внутрішніх (власних) джерел накопичень підприємств для фінансування інвестиційних проектів;
3-й принцип - державна підтримка підприємств за рахунок централізованих інвестицій при зміні безповоротного бюджетного фінансування на конкурсне кредитування на зворотній і платній основі;
4-й принцип - розширення гарантії сумісного державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів;
5-й принцип - збереження бюджетного фінансування переважно для соціально значущих об'єктів, що мають некомерційний (неприбутковий) характер із власними джерелами фінансування;
6-й принцип - розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень і державне фінансування інвестиційних проектів виробничого призначення суворо відповідно до державних цільових програм [6].
IV. Висновки
Інвестиції в сільськогосподарську науку і техніку можуть призвести до розвитку демократичних суспільств і економічного зростання - ключових елементів середовища, сприятливого для інновацій.
Інвестиційну кризу в АПК неможливо вирішити лише за допомогою специфічних механізмів аграрної політики, тому державне регулювання інвестиційної діяльності підприємств АПК необхідно здійснювати за такими напрямами:
1) стимулювання стійкого платоспроможного попиту підприємств переробної промисловості і населення на вітчизняну сільськогосподарську сировину і продовольство;
2) підвищення ефективності регулювання імпорту сільськогосподарської продукції, сировини, продовольства;
3) регулювання цінового паритету і контроль за діяльністю природних монополій;
4) регулювання сільськогосподарських підприємств і утворення корпоративних структур;
5) розгортання системи держпідтримки сільськогосподарських виробників.
Ці заходи будуть ефективні, якщо будуть використовуватися комплексно і погоджено.
Основні напрями реалізації аграрної політики в інвестиційній сфері здійснюватимуться, виходячи з таких пріоритетів, як нарощування виробництва та підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора, збільшення експорту сільськогосподарської продукції, розвиток інфраструктури аграрного ринку, формування цілісної системи фінансово-кредитного забезпечення агропромислового комплексу, вдосконалення механізмів реалізації та захисту прав громадян і юридичних осіб на землю, а також створення умов для розвитку соціальної сфери села. Для реалізації цих завдань і потрібні іноземні та вітчизняні інвестиції.
Сьогодні Україна розглядає інтегрування із ринками Європейського Союзу в широкому аспекті. Це, перш за все, створення умов для активізації залучення в аграрний сектор інвестицій, забезпечення вільного руху капіталів, розвиток ринку фінансових послуг, запровадження сучасних технологій та європейських соціальних стандартів життя в сільських місцевостях.
Держава має рухатися насамперед в напрямі відтворення нормальних умов для підприємця. Таких умов, які давали б змогу вести ефективний прибутковий бізнес.
Тому сьогодні існує потреба у створенні сприятливого інвестиційного клімату для розвитку сільського господарства в Україні.

Література
1. Міністерство аграрної політики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.minagro.kiev.ua/page/78638.
2. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. -1991. - № 14. - Ст. 168.
3. Статистичний щорічник України 2005 р. / [за ред. О.Г. Осауленко]. - К. : Державний комітет статистики України, 2006. -456 с.
4. Турьянский А. Анализ современного состояния и перспективы развития интеграционных процессов в АПК Белгородской области / А. Турьянский // Международный сельскохозяйственный журнал. - 2005. - № 5. - С. 8-13.
5. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства : навч.-метод. посіб. для са-мост. вивч. дисц. / В.Г. Андрійчук. - К. : КНЕУ, 2000. - 356 с.
6. Коденська М.Ю. Інтеграція як фактор активізації інвестиційної діяльності / М.Ю. Коденська // Економіка АПК. - 2006. - № 6.- С. 24-31.

Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво 2009 р., № 6, с. 175-180

Похожие статьи:

Больше научных статей можно найти на главной странице научной периодики Firearticles.com