Фильтры для воды - продажа, обслуживание, замена картриджей
Через консерватизм сучасної освіти її зміст і характер не відповідають новим суспільним вимогам, що негативно позначається на кадровому забезпеченні бізнес-структур. Запропоновано систему партнерства бізнесу й університетів як засіб ефективного розв'язання означеної проблеми.

Соціально-економічне становище країни визначається сукупністю таких чинників, як стан бізнес-середовища, розвиток освіти і науки та взаємозв'язок між ними. Успішне функціонування бізнес-середовища потребує сприятливого правового поля і певного рівня добробуту, платоспроможності населення, як потужного стимулу виробництва товарів і послуг. Визначальною особливістю сьогодення є істотне загострення конкурентної боротьби. Завдяки цьому бізнес-середовищу потрібне належне науково-технологічне і кадрове забезпечення.
Сучасний період історії людської цивілізації визначають як глобалізаційний, постіндустріальний, інформаційний тощо. Однак найадекватніше його сутність і характер відображає термін «інноваційний». Дійсно, завдяки науково-технічному і соціальному прогресу сьогодні відбувається істотне пришвидшення процесу зростання та накопичення знань, скорочується час трансформації їх у технології, і зменшується період старіння й оновлення техніки і технологій. Оскільки бізнес-середовище є надзвичайно динамічною соціальною системою, для свого
успішного розвитку і забезпечення належної конкурентоспроможності воно прагне використовувати інноваційні рішення не тільки в технологіях, айв організації виробництва та в управлінні ним. Так формується інноваційна культура бізнес-сфери, що стає потужним чинником його ефективного функціонування і розвитку.
Однак розробка, впровадження і характер використання інновацій істотно залежить від людей, які їх здійснюють. Надзвичайно важливим чинником розвитку бізнесу, а отже, і всієї соціально-економічної системи країни, кадрове забезпечення цього бізнесу і його розвитку. Цілком очевидно, що воно має бути кадровим забезпеченням інноваційного розвитку. Формує його система освіти, насамперед вища школа, яка в умовах сучасних реалій також має бути інноваційною. Це означає, що вища школа, по-перше, повинна гнучко реагувати на зміни суспільних потреб, зокрема й бізнесу, стосовно рівня, якості й характеру підготовки фахівців, а також і на освітні потреби самої особистості студента. По-друге, вищим навчальним закладам необхідно істотно підвищити рівень наукових досліджень і технологічних розробок, результати яких були б цікаві для бізнесу і водночас сприяли формуванню інноваційного мислення студентів. По-третє, системі освіти необхідно широко залучати до викладацької діяльності як вчених, що створюють інноваційний продукт, так і бізнесменів та менеджерів, які його впроваджують і використовують. Нарешті по-четверте, тільки у системі партнерства вищої школи з бізнес-структурами є можливість виправити її вкрай деформовану мету, коли замість якісної підготовки фахівців і сама освіта, й особливо значна частина студентства орієнтуються на диплом. Сьогодні багато людей передусім серед так званої «політичної еліти» вихваляються тим, що вони мають дві, три, а то й чотири вищих освіти. Багато серед них і кандидатів, і навіть докторів наук. Хочеться запитати, а чи є у них відповідні знання, чи розуміють вони логіку соціальних процесів. Адже цілком можливо, що саме через їх непрофесіоналізм й орієнтацію лише на власні інтереси країна переживає таку глибоку і тривалу кризу.
Ми як працівники вищої школи з кілька десятилітнім досвідом роботи добре знаємо, що система освіти значно консервативніша, ніж бізнес-середовище. Більше того, певна її консервативність часто відіграє і позитивну роль, зберігаючи кращі здобутки педагогічної думки та практичного досвіду. Однак сьогодні ця консервативність гальмує і розвиток самої системи освіти, і реалізацію стратегії інноваційного розвитку бізнесу і країни в цілому. Проявом цієї консервативності стало прагнення навчальних закладів збільшувати число студентів і спеціальностей, за якими здійснюється їх підготовка, а відтак послаблення вимогливості й рівня професійної компетентності випускників, поширення технократичного мислення і недостатня увага до їх соціалізації.
Брак належної системи партнерства між бізнесом, освітою, наукою і державною владою зумовлює й брак інноваційної освітньої парадигми. Традиційна система освіти не орієнтована на інновації і навіть гальмує їх розробку та використання. Як наслідок, вища школа масово продукує «фахівців», які виявляються нікому не потрібними, не здатними витримати конкуренції на ринку праці через свою неспроможність творити інновації та ефективно їх використовувати. Сьогодні вищі навчальні заклади нашої країни випускають надмір економістів, юристів, менеджерів, професійна кваліфікація яких, до речі, на думку роботодавців, є вкрай неякісною.
Водночас посткризовий розвиток вимагатиме висококваліфікованих інженерів-технологів, конструкторів, експлуатаційників і майстрів для промислових й аграрних виробництв, дефіцит яких відчувається вже й сьогодні. Ми стверджуємо це, ґрунтуючись на ситуації, що складається в нашому індустріальному Харкові, але впевнені, що подібне має місце і в інших містах України. Оскільки інновації виступають одним із найважливіших чинників конкурентоспроможності, фахівців, яких готує вища школа, слід орієнтувати на професійну діяльність у принципово нових умовах. Структура економіки, яка ґрунтується на металургії та хімічній промисловості, прирікає Україну на роль довічного сировинного придатку провідних економічно розвинених країн.
Нам вкрай необхідно не просто орієнтуватись на наукоємні технології, а цілеспрямовано готувати відповідних фахівців-інноваторів, як це роблять в інститутах Л. Анатичука, Б. Гриньова, Б. Патона, В. Семиноженка та інших вчених. Там студенти під час професійної підготовки отримують і реальні можливості глибокого знайомства з перспективними технологіями, і досвід спільної наукової роботи, й усвідомлення норм її логіки та етики. Однак надзвичайно важливо, що вони набувають тут і потрібних для життя в умовах ринкової економіки навичок підприємницької діяльності, розуміння сутності інтелектуальної власності, її захисту та можливостей використання. Саме так і має формуватися кадрове забезпечення інноваційного розвитку, яке дає вагомі підстави сподіватися, що вітчизняні підприємці здатні гідно оцінити не тільки переваги інноваційного бізнесу, а й встановлення тісного партнерства з вищою школою. На наше глибоке переконання, цілями такого партнерства та його змістом можуть стати, по-перше, виконання викладачами і студентами вищих начальних закладів наукових досліджень і технологічних розробок на замовлення бізнес-середовища. По-друге, вища школа буде здійснювати цільову підготовку фахівців у межах кадрового замовлення з боку бізнесу та за його участю. При цьому йдеться не тільки про фінансові аспекти підготовки, а й про безпосередню участь представників бізнес-середовища у навчально-виховному процесі. По-третє, прискореному формуванню професійної і соціальної компетентності майбутніх фахівців сприятиме перенесення окремих форм навчально-виховного процесу в цехи, відділи та інші підрозділи підприємств, фірм та організацій, власне для яких і здійснюється підготовка. Прикладом може слугувати дійова співпраця вчених кафедри автоматизованих систем управління Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» з компанією Телесенс, яка отримує і розробки, і висококваліфікованих IT-фахівців - керівників проектів, аналітиків, програмістів, тестувальників, здатних виявити себе у творчій індивідуальній і командній роботі. Випускники охоче йдуть працювати в цій фірмі, де отримують високу заробітну плату, можливості успішної творчої професійної та особистісної самореалізації.
Про доцільність і взаємну вигідність подібного партнерства свідчить і багатий міжнародний досвід, зокрема й досвід тих іноземних університетів, з якими тісно співпрацюють наші вищі навчальні заклади. Там партнерство має багатосторонній характер, в ньому беруть участь не тільки бізнес-структури та університети, а й держава, регіональна влада і місцеві громади. Це дає істотний і економічний, і соціальний ефект, оскільки інноваційний розвиток бізнес-середовища позитивно сприяє успішній реалізації програм регіонального розвитку, підвищенню населення добробуту та його платоспроможного попиту, завдяки чому виникає своєрідний зворотний зв'язок. Ще один такий зв'язок має місце між зростанням добробуту і можливостями молоді отримувати якісну освіту й розвитком її креативного потенціалу, реа-
лізація якого стає потужним чинником подальшого інноваційного розвитку бізнесу.
Відомо, що інновації частіш за все непередбачувані, вони - результат раптового осяяння, яке звичайно приходить до людей, що розмірковують над певною проблемою, прагнуть мобілізувати свої творчі потенції на її успішне розв'язання. Тому важливою і корисною формою партнерства бізнесу і освіти має бути і створення у бізнес-структурах спеціальних підрозділів, функції яких полягали б у сприянні інноваційній діяльності, особливо творчості тих здібних молодих фахівців, для яких вона стає природним продовженням їх інноваційної професійної освіти у вищому навчальному закладі.
Прикладом може слугувати міжнародний концерн Bayer, який розробив і впровадив спеціальну програму Triple-I, що поєднує академічну мобільність університетів із підтримкою творчої діяльності власних працівників. Так, за чотири роки існування цієї програми працівники Bayer запропонували понад 9 тисяч ідей. Відбір ідей для можливої практичної реалізації здійснюється за відповідністю п'яти основним критеріям: 1) чи є вона здійсненною? 2) наскільки вона є новою? 3) чи потрібна вона ринку? 4) в чому вона вигідна для покупця? 5) чи відповідає ця ідея цілям компанії, її місії та портфоліо?
На наше переконання, подібну систему критеріїв можна було б покласти в основу програм інноваційної діяльності і вітчизняних бізнес-структур. Для заохочення активності працівників доцільно впровадити відносно невелику премію за пропозиції, що відповідають цим критеріям, а якщо якась пропозиція впроваджується у практику діяльності компанії і приносить вагомий прибуток, винагорода авторові має складати певний відсоток від цього прибутку. Подібна система могла б діяти і стосовно результатів інноваційної діяльності партнерів фірми, тобто студентів і викладачів університетів, якщо оплата цієї діяльності не передбачається договірними відносинами. Тут маються на увазі результати власної ініціативи партнерів, що виходять за межі договірних обов'язків.
Упевнені, викладені міркування будуть корисні як бізнес-середовищу України, так і системі освіти, насамперед вищій школі, і населенню, оскільки спрямовані на подолання кризи та успішну реалізацію інноваційної стратегії розвитку нашої країни, її вихід на провідні позиції в світі, яких вона гідна.

Завєтний С. О., Пономарьов О. С., Пазиніч С. М.: Наукові записки НаУКМА 2010 р., Т. 110: Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота, с. 9-12

Похожие статьи:

Больше научных статей можно найти на главной странице научной периодики Firearticles.com