Фильтры для воды - продажа, обслуживание, замена картриджей
У статті розглянуто складові економічної безпеки та економічні основи формування фінансової безпеки підприємства, а також визначено рівні фінансової безпеки.
Ключові слова: економічна безпека підприємства, фінансова безпека підприємства, рівні фінансової безпеки, індикатори фінансової безпеки.

Постановка проблеми Проблеми економічної безпеки підприємства та фінансової безпеки як її складової потрапили в поле зору представників вітчизняної економічної науки порівняно недавно. Чинником виникнення та постійного посилення уваги до цих проблем є трансформаційна криза української економіки, яка охопила всі сфери і стала суттєвою перешкодою на шляху забезпечення сталого розвитку економіки та суспільства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.Основні аспекти визначання сутності поняття економічної безпеки, фінансової безпеки як її складової, відповідних загроз, індикаторів, а також системи критеріїв і параметрів досліджено у наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених: К.С. Горячевої [3], Ф.І. Євдокімова [4], М.М. Єрмошенка [5], С.М. Ілляшенка [7], Н.В. Куркіна [8], В.В. Шликова [6] та інших.
Вагомий внесок у вивчення цієї проблематики зробили О.І. Барановський [2] та В.І. Мунтіян [9].
Зараз багато українських підприємств працюють у нестабільному економічному та суспільно-політичному середовищі, переживають глибокий спад виробництва і знаходяться в критичному стані або в стані банкрутства. Тому економічна безпека підприємства (в частині її складової — фінансової безпеки) має відіграти виняткову роль у подальший діяльності підприємств.
Метою дослідження є визначення процесу забезпечення належного рівня фінансової безпеки підприємства, ідентифікація позитивних і негативних чинників, які впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства та його конкурентоспроможність, а також розгляд методів оцінки стану фінансової безпеки підприємства.
Основні результати дослідження. Економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технологій, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).
Слід зазначити, що в останні роки на базі усвідомлення всього розмаїття критеріїв, чинників і загроз економічній безпеці відбувається процес систематизації та концептуалізації цього поняття як наукової категорії.
Так, у монографії В.І. Мунтіяна [9] здійснене системне наукове дослідження проблеми економічної безпеки взагалі та фінансової безпеки як її складової в контексті їх оцінки як провідної ланки в усьому комплексі питань і напрямків забезпечення ефективного функціонування підприємства.
Принципово важливою особливістю монографії є розгляд проблем фінансової безпеки не лише на рівні національної економіки в цілому, але й на рівні підприємства. Завдяки включенню до розгляду проблем мікрорівня авторові вдається проаналізувати чинники й критерії стабільного функціонування підприємства як первинної ланки національної економіки, а відтак розкрити механізми взаємозв'язку макро- та мікрорівнів національної економіки в стратегічному вимірі.
В науковій праці О.І. Барановського [2] звертається увага на всеосяжність проблеми економічної безпеки, вплив її на всі галузі економіки країни та наводиться розгорнуте визначення, в якому увага акцентується на захищеності фінансових інтересів усіх рівнів, забезпеченості фінансовими ресурсами, збалансованості підсистем національної економіки, наявності та якості фінансових інструментів і послуг. При цьому принципово важливим є відхід від самоцінності стабільності фінансових показників макрорівня на користь визначення передусім операційної та комунікативної ролі, яку виконує грошово-фінансова сфера для громадян, суб'єктів господарювання різних рівнів і держави.
Безперечно, в рецензованих монографіях неможливо здійснити цілком вичерпний та остаточний аналіз досліджуваної проблеми. Деякі з положень авторів потребують корегування й доповнення, можуть і мають бути предметом гострих наукових дискусій. Проте згадані праці безперечно мають високу науково-теоретичну й практичну цінність, оскільки надають категоріальний і методологічний апарат та окреслюють основні напрямки подальших наукових досліджень у цій сфері з метою поглиблення та всебічного розвитку розуміння економічної безпеки як однієї з фундаментальних категорій економічної науки.
Економічна безпека — це універсальна категорія, що відображає захищеність суб'єктів соціально-економічних відношень на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином.
Економічна безпека підприємства — це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, які забезпечують конкурентостійкість та економічну стабільність підприємства, а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників.
Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз та ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.
Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути:
1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів);
2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи виникають внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передусім керівників і функціональних менеджерів).
Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування в теперишньому часі і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:
1) забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;
2) забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи іншого суб'єкта господарювання;
3) досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;
4) досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДКР;
5) мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;
6) якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;
7) забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;
8) ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.
Ефективність діяльності підприємств у ринковій економіці обумовлюється багато в чому станом його фінансів, що і приводить до необхідності розгляду проблем забезпечення фінансової безпеки підприємства. Навіть за досить високої прибутковості бізнесу недостатня увага до проблем фінансової безпеки підприємства може привести до того, що компанія стане об'єктом ворожого поглинання.
Фінансова безпека може бути визначена як стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів, виражений у найкращих значеннях фінансових показників прибутковості і рентабельності бізнесу, якості управління та використання основних і оборотних коштів, структури його капіталу, норми виплат за цінними паперами, а також курсової вартості його цінних паперів як синтетичного індикатора поточного фінансово-господарського становища і перспектив її технологічного та фінансового розвитку.
Головна мета фінансової безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування сьогодні та високий потенціал розвитку в майбутньому.
Головна умова фінансової безпеки підприємства — здатність протистояти існуючим і виникаючим небезпекам та загрозам, які здатні завдати фінансової шкоди підприємству, небажано змінити структуру капіталу, примусово ліквідувати підприємство тощо.
Функціонуючи в умовах невизначеності, підприємства стикаються із різними небезпеками, з яких найбільшу загрозу несуть саме фінансові небезпеки. Усі джерела фінансової небезпеки підприємства можна поділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні можуть бути зумовлені змінами механізмів економічних і, насамперед, фінансових відносин міжнародними і міждержавними угодами, діями окремих держав, змінами економічних і фінансових механізмів у державі, природними явищами тощо.
Суб'єктивні чинники фінансової небезпеки мають внутрішнє та зовнішнє походження. Зовнішні суб'єктивні чинники фінансової небезпеки можуть бути пов'язані зі спекуляціями цінними паперами, агресивним надбанням акцій фірми конкурентами, ціновою конкуренцією суперників, шахрайствами з боку окремих підставних фірм і фізичних осіб тощо. Внутрішні суб'єктивні чинники виникають унаслідок недостатньої діяльності менеджерів фінансово-економічних служб, маркетингу й адміністративного менеджменту підприємства.
У процесі оцінки фінансової небезпеки підприємства спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, які мають політико-правовий характер і включають: внутрішні негативні дії, зовнішні негативні дії, форс-мажорні обставини.
Під час оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки аналізують:
- фінансову звітність і результати роботи підприємства (платоспроможність, фінансову незалежність, структуру й використання капіталу та прибутку);
- конкурентний стан підприємства на ринку (частку ринку, якою володіє суб'єкт господарювання, рівень застосовуваних технологій і менеджменту);
- ринок цінних паперів (підприємства-оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг).
Під час оцінки фінансової безпеки передусім звертають увагу на зниження ліквідності, підвищення кредиторської та дебіторської заборгованості, зниження фінансової сталості підприємства.
Індикаторами фінансової безпеки підприємства є граничні значення таких показників: коефіцієнта покриття, коефіцієнта автономії, рівня фінансового левериджа, коефіцієнта забезпеченості відсотків до сплати, рентабельності активів, рентабельності власного капіталу, середньозваженої вартості капіталу, показника розвитку компанії, показників диверсифікованості, темпів зростання прибутку, обсягу продажів, активів, співвідношення оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості тощо.
Показниками оцінки є: надлишок або нестача власних оборотних засобів, які необхідні для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних із господарською діяльністю підприємства; надлишок або нестача власних оборотних засобів, а також середньорічних і довгострокових кредитів та позик; надлишок або нестача загальної величини оборотних засобів.
На підставі означених показників можна виділити п'ять рівнів фінансової сталості та відповідно п'ять рівнів фінансової безпеки:
1) абсолютна фінансова сталість та абсолютна фінансова безпека — підприємству достатньо власних оборотних засобів для функціонування;
2) нормальна фінансова сталість та нормальна фінансова безпека — підприємству практично достатньо власних оборотних засобів;
3) нестійкий фінансовий стан і нестійкий рівень безпеки — підприємству недостатньо власних оборотних засобів, також воно залучає середньострокові та довгострокові позики і кредити;
4) критичний фінансовий стан і критичний рівень безпеки — підприємство, окрім середньострокових та довгострокових позик і кредитів, залучає короткострокові;
5) кризовий фінансовий стан і кризовий рівень безпеки — підприємство не може забезпечити фінансування своєї діяльності ані власними, ані залученими засобами.
Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи іншим суб'єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.
Забезпечення фінансової складової безпеки підприємства передбачає такі дії:
- аналіз негативних фінансових наслідків розвитку виробничої і маркетингової підсистем підприємства з точки зору стану та змін, передусім її платоспроможності, рентабельності та прибутковості;
- аналіз ринку цінних паперів з точки зору стану привабливості цінних паперів підприємства, залучення ним фінансових засобів на інвестиції та розвиток, а також з точки зору захисту від агресивного набуття його акцій конкурентами і можливого встановлення контролю над підприємством;
- аналіз інвестиційних проектів з точки зору визначених вище параметрів;
- аналіз ділових пропозицій підприємству з точки зору ділової етики тощо.
Для здійснення заходів із досягнення належної фінансової безпеки слід визначити обсяг ресурсів і мобілізувати внутрішні та зовнішні їх джерела.
Висновок. Таким чином, забезпечення фінансової безпеки є однією з пріоритетних задач керівництва підприємства. Однак, недосконалість фінансового ринку, законодавчої бази та специфіка функціонування української економіки ще більше загострюють проблеми забезпечення фінансової безпеки і виділяють її як важливу складову в системі економічної безпеки підприємства.

Література
1. Арєф'єва О.В., Кузенко Т.Б. Планування економічної безпеки підприємств. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 170 с.
2. Барановський О.І. Фінансова безпека. — К.: Фенікс, 1999. — 338 с.
3. Горячева К.С. Фінансова безпека підприємства. Сутність та місце в системі економічної безпеки // Економіст.— 2003.— №8. — С. 65—67.
4. Євдокімов Ф.І., Мізіна О.В., Бородіна О.О. Узагальнююча оцінка фінансової складової рівня економічної безпеки підприємства // Наукові праці ДонНТУ.— 2002.— №47. — С. 6—12.
5. Єрмошенко М.М. Визначення загрози національним інтересам держави у фінансово-кредитній сфері // Економіка України.— 1999.— №1. — С. 4—12.
6. Иванов А., Шлыков В. Экономическая безопасность предприятия. — М., 1995. — 265 с.
7. Ильяшенко С.Н. Оценка составляющих экономической безопасности предприятия // Наукові праці ДонНТУ.— 2002.— №48. — С. 16—22.
8. Куркин Н.В. Управление экономической безопасностью развития предприятия: Монография. — Днепропетровск: АРТ-ПРЕСС, 2004. — 450 с.
9. Мунтіян В.І. Економічна безпека України. — К.: Квіц, 1999. — 464 с.
10. Орлов П.І, Духов В. Є. Основи економічної безпеки фірми: Навч. посібник. — Х.: Прометей-Прес, 2004. — 284 с.
11. Подлужная Н.А. Выбор критерия экономической безопасности предприятия // Наукові праці ДонНТУ.— 2002.— №46. — С. 10—13.
12. Шарапов О.Д., ТереховЛ.Л, Сіднєв С.П. Системний аналіз. — К.: Вища школа, 1993. — 303 с.

Актуальні Проблеми Економіки 2009 р., №1(91), с. 98-103

Похожие статьи:

Больше научных статей можно найти на главной странице научной периодики Firearticles.com