Фильтры для воды - продажа, обслуживание, замена картриджей
У статті виявлено основні практичні проблеми організації управління, наголошено на необхідності розробки системно-семіотичного методу, який базується на знаннях зв'язків між ІТ та їх оточенням і здатний мінімізувати їх взаємний вплив.
Ключові слова: Об'єкт та система управління, інформаційні технології, системно-семіотична парадигма, організація управління національною економікою, менеджмент.

I. Вступ
Сьогодні в ролі теоретичних основ інтелектуальних технологій усе частіше виступають методології або загальна теорія систем. На нашу думку, ці напрями об'єднує підвищений інтерес до суб'єкта діяльності, його цілей та методів. Для цих напрямів і заснованого на них загальносистемного моделювання головна проблема полягає у визначенні функціональних залежностей між наборами характеристик, які описують результат (вихід системи), і характеристиками, через які суб'єкт управління може впливати на результат (вхід системи). Фактично методології розглядають систему як щось подібне до кібернетичного чорного ящика. Його фізичний (організаційно-економічний, семіотичний тощо) зміст відходить на другий план. Головне - математичні співвідношення між змінними.
Але велика кількість змінних, їх невизначеність і неможливість простежити ряд залежностей ставить адекватність більшості таких моделей під сумнів. Системно-семітичний підхід ССП) вбачає вирішення проблеми в тому, щоб функціональні зв'язки між змінними встановлювалися на основі знання закономірностей, що пов'язують речі як носії властивостей (змінних). Розуміння "фізичного" (економічного, семіотичного тощо) змісту того, що відбувається з об'єктом моделювання, робить моделі більш простими, продуктивними й адекватними.
Очевидність цього твердження не потребує доказів. Нагадаємо, що прадавні цивілізації вміли передбачати сонячні затемнення, хоча помилково приписували небесним світилам божественну природу. Однак ці знання не йдуть в жодне порівняння із сучасною астрономією, заснованою на уявленнях про небесні світила як фізичні об'єкти. Метод "чорного ящика" варто застосовувати тільки в тому разі, якщо внутрішній зміст предмета вивчення або діяльності недоступний.
На шляху поглибленого розуміння природи управління стоїть необхідність розкриття суті таких явищ, як інформація, повідомлення, програма, дані, система тощо. Мова при цьому має йти не про формальні дефініції, а про просторово-часові межі й зв'язки речей, що відповідають цим поняттям. Недоліки організації об'єкта неможливо виправити, управляючи лише його функціонуванням. Звичайно, гарний водій здатний показати дива навіть на поганому автомобілі. Але такі приклади є, скоріше, винятком із правил. З неоптимально організованими об'єктами доводиться миритися, втрачаючи потенціал їх ефективності. Від вирішення цієї теоретичної проблеми залежить практична можливість зробити організацію управління на основі ІТ більш ефективною на етапах як розробки, так і застосування.
II. Постановка завдання
Мета статті полягає в знаходженні принципової схеми процесу побудови моделі організації управління на базі системно-семіотичного підходу й відповідної парадигми.
III. Результати
Центральну проблему повної реалізації потенціалу ІТ у вирішенні завдань організації управління можна сформулювати як проблему відносин усередині і поза машинними частинами інформаційних технологій. Пояснимо цю тезу на прикладі. Прийнято вважати, що бізнес формулює свої вимоги до інформаційних технологій у вигляді бізнес-логіки (або бізнес-процесів), а ІТ реалізують їх за допомогою комп'ютерів і програмного забезпечення [14]. Таким чином, є бізнес і його логіка (позамашинна частина ІТ), а є обробка даних з її логікою (машинна частина ІТ). При цьому логіка зв'язків, точніше, відносин між частинами, теж передбачається відомою [14]. Згідно з нею машинна частина моделює (відтворює, імітує в іншому середовищі) позамашинну частину. Із цього погляду, розроблювач інформаційної системи здійснює переклад з мови користувача на мову комп'ютера.
Якщо це справді так (а багато хто приймає це "за умовчанням"), то жодних принципових проблем у відносинах між машинною й позамашинною частинами ІТ не існує. Однак, фактично, ми зіткнулися з типовим випадком підміни понять. Вимоги до ІТ - це, по-перше, не логіка, а, по-друге, не бізнес (точніше, не тільки бізнес). Дійсно, логіка -це принципи (закони, методи) вибору й обґрунтування рішення з певної множини. Логіка передбачає декомпозицію об'єкта на основі розуміння його сутності, внутрішньої структури й зовнішніх зв'язків. Але в основі вимог до ІТ лежить еволюційно сформований зразок "ручної" (або машинної, але наслідуваної від "ручної") системи обробки даних. Звичайно, він відповідає певній логіці, але ця логіка прихована. Вона не сформульована в явному вигляді (експліцитно). Не може логіка одного бізнесу бути однією, а другого - іншою, сьогодні - однією, завтра - іншою. Змінюються умови й залежні від них конкретні результати, але закони (логіка, ядро) мають залишатися незмінними.
Фактично те, що називається бізнес-процесами й бізнес-логікою, являє собою опис існуючих процесів обробки даних, що описують діяльність господарюючого суб'єкта мовою, близькою користувачеві. Природно, що тільки обробка даних може бути відтворена (промодельована) комп'ютерною програмою, у якій, за твердженням Ф. Брукса [3], немає нічого, крім обробки даних. Фактично менеджери не мають у своєму розпорядженні окремої логіки й мови для опису свого об'єкта управління (справи, бізнесу) або системи управління, як складових позамашинної частини ІТ. Тому вони змушені висловлювати свої вимоги мовою обробки даних, тільки менш точною й детальною порівняно з мовою програмування. У тріаді "об'єкт управління - система управління -система обробки даних" експліцитно представленим виявляється тільки третій елемент. Два інших присутні неекспліцитно ("за умовчанням").
Не розбивши складне ціле на частини, не володіючи логікою кожної з них окремо, розроблювачі ІТ не в змозі передбачити, як зміни, що відбулися в одній із частин єдиної тріади, позначаться на інших. Це означає, що практично для кожного місця (типу бізнесу й менеджменту) і часу потрібна своя інформаційна система. Навіть близькі за змістом дані потребують для своєї обробки різних алгоритмів і програмного забезпечення. Усвідомлення цієї реальності привело до ідеї переходу від обробки носіїв до значеннєвої обробки інформації й концепції семантичних інформаційних технологій [15].
Виникнення цього напряму пов'язано з ім'ям винахідника "всесвітньої паутини" Т. Бернерс-Лі. Інший спосіб узгодження машинних і позамашинних частин ІТ - змусити управління й бізнес відповідати стандартам організації управління, що закріплені в обробці даних, яку пропонують машинні ІТ. Саме це має на увазі Н. Карр [7], коли твердить, що ІТ втратили властивість бути конкурентною перевагою.
Існуючі ІТ схиляються то до однієї, то до іншої із цих крайнощів (або необмежене зростання номенклатури та обсягів вузькос-пеціалізованих машинних частин або жорстка стандартизація позамашинних). Кожна із цих крайнощів небажана. Перша призводить до зростання номенклатури та обсягів програмного забезпечення й необхідності постійних допрацювань (реінжиніринг), друга обмежує різноманітність форм організації бізнесу й управління. Виникає природне запитання про причини такого становища. У цього явища, яке на кілька десятиліть визначило шлях розвитку й існуючий вигляд ІТ, мають бути вагомі причини.
Дійсно, їх можна пояснити, виходячи з відомих логічних парадоксів. Проблема в тому, щоб встановити дійсні відносини між елементами тріади "об'єкт - система управління - система обробки даних". Це непросте логічне завдання. Ми формуємо наші уявлення про бізнес у вигляді даних. Разом з тим ми повинні мати уявлення про ті самі дані як про об'єкти обробки. Таким чином, є бізнес як об'єкт нашого уявлення, є наше уявлення, але вже як об'єкт нашої рефлексії, подібний даним, і дані як об'єкт, що підлягає обробці та вимагає іншого уявлення про себе. У цих відносинах легко заплутатися, а плутанина призводить до логічних помилок, підміни понять, на яких засновані багатовікові логічні парадокси.
На необхідність розмежування понять, що належать до різних множин (сфер діяльності), на рівні логіки вказував англійський філософ Б. Рассел у своїй теорії типів [11]. Однак усупереч цьому в практиці програмування прийнято називати дані іменами об'єктів предметної області. Це сприяє змішуванню типів, серед яких, як мінімум:
1) об'єкти предметної області;
2) висловлювання про них, що використовуються в управлінні;
3) дані як носії (контейнери) цих висловлень (комірки пам'яті).
Численні невдалі спроби переконують, що на основі теоретичних поглядів (природничо-наукових, теоретико-системних або методологічних), що переважають сьогодні, цю проблему розв'язати неможливо. Принаймні майже півстолітні зусилля в цьому напрямі успіху не мали. У зв'язку із цим можна вказати на теорію алгоритмів і програм (ширше - Theoretical Computer Science) [10], об'єктно орієнтований підхід, найбільш яскравим представником якого є, мабуть, Г. Буч [4], парадигму триєдиного континууму А. Науменка [16], гнучкі методології Agile Aliance'у, відображені А. Коберном [8] та ін. П. Друкер відобразив розрив між очікуваннями, пов'язаними з ІТ, і фактичним станом справ так: "Півстоліття тому, приблизно в 1950 році... У дріб'язках ми, дисиденти, розходилися, як і належить "експертам". Зате були одностайні в головному: у найближчому майбутньому комп'ютер революційним чином змінить роботу топ-менеджменту. І це, - говорили ми, - скоріше й сильніше за все позначиться на політиці бізнесу, стратегіях бізнесу й ключових рішеннях у бізнесі. Важко було б помилятися сильніше. Революційні зміни виявилися тільки там, де ніхто з нас і не припускав, - у щоденній рутинній роботі" [5].
Перелічимо ряд моделей управління, на яких засновані сучасні методи організації управління й менеджменту [6]. Це, зокрема, функціональна модель управління (А. Файоль, 1916 р.). Г. Мінцберг критикує його, оскільки небезпідставно вважає, що неструктуровану, дискретну й спонтанну роботу менеджера проблематично втиснути в рамки формальної моделі. Можливість подання господарського об'єкта, яким потрібно управляти, і пов'язаної з ним системи, що керує, він не розглядає.
Рівневі й рольові (Г. Мінцберг) моделі також підходять до вирішення проблеми з боку менеджерської діяльності, а не предметів, на які вона скерована. Школа наукового управління У. Тейлора виникла ще в 1891 р., однак досі не втратила свого значення. При цьому У. Тейлор розуміє науковість, насамперед, як забезпечення раціонального функціонування учасників виробничої й бізнес-діяльності. Завдання дослідження механізмів, що реалізують ці функції, визначення складу елементів (фізичних, біологічних, антропологічних, інформаційних), з яких вони складаються, взаємозв'язків цих елементів, не ставиться або відсувається на другий план.
Усі перелічені напрями роглядають організацію управління здебільшого з боку агента, або суб'єкта, діяльності. Використовуючи відомі предмети діяльності, такі як персонал, устаткування, гроші тощо, він інколи може одержувати вражаючі результати, які набагато перевищують суму вартостей цих предметів. Це спонукало О. Богданова до створення його тектології [1], а Л. фон Берталанфі - загальної теорії систем з її принципом емерджентності. Але ми переконані, що закон збереження енергії має універсальний характер і ніщо й ніде не виникає з нічого. Тому замість того, щоб ховатись за принцип емерджентності, варто пошукати ті поки що невидимі елементи, які роблять вагомий внесок в ефективність цілого. На нашу думку, це знаки, інформація, знання, тобто семіотичні об'єкти.
Уявимо собі бізнес-діяльність (Д), що складається із трьох автономних і взаємозалежних частин: управління (В); того, чим керують, - об'єкта управління (ОУ); обробки даних (ОД), тобто:
Д = В + ОУ + ОД.
Називаючи "об'єкт управління" і "систему управління", ми використовуємо класичну парадигму кібернетики, згідно з якою, будь-який динамічний об'єкт складається із цих частин, пов'язаних між собою прямими й зворотними інформаційними зв'язками. При цьому, враховуючи зростання самостійної ролі ІТ, від системи управління відокремлена функція перетворення інформації зворотного зв'язку у керуючу інформацію, тобто обробка даних. Поки ми вживаємо терміни "інформація" і "дані" як синоніми слова "повідомлення". На підтвердження обґрунтованості вибору моделі наведемо такі слова: "Перша універсальна системна модель управління була запропонована Н. Вінером (Norbert Wiener) у 1948 р. Його "кібернетичний контур" містить у собі керуючий блок, керований блок зворотний зв'язок і зв'язок, що управляє " [6]. Однак наведена в тому самому джерелі схема декомпозиції предмета менеджменту, що фактично склалася, суттєво відрізняється від цієї моделі: "На функціонально-прикладному рівні існує безліч різних дисциплін: управління персоналом (Human Resources Management), організаційне управління (Organizational Behavior), маркетинг (Marketing), зв'язки із громадськістю (Public Relations), менеджмент ІТ (Information Technologies Management), фінансовий менеджмент (Financial Management), управління часом (Time-management), самоменеджмент (Self-management), міжнародний менеджмент (International Management), логістика (Logistics) і управління ресурсами (Resource Management). Крім того, у розрізі часової віднесеності розрізняють операційний менеджмент (Operational Management), стратегічний менеджмент (Strategic Management), антикризовий менеджмент (Crisis Management) і менеджмент змін (Change Management)" [6].
Очевидно, що така декомпозиція й заснована на ній організація виправдані з погляду поділу праці між учасниками управлінської діяльності (менеджерами), що склалася еволюційно. Однак для розгляду питань оптимальної організації управління з погляду інформації (даних, повідомлень, знань) потрібна вінерівська модель, модифікована шляхом виділення обробки даних у самостійну інстанцію. Компоненти модифікованої вінерівської моделі пов'язані між собою через предмети, що називаються інформацією, даними, повідомленнями, знаннями. Очевидно, що для того, щоб уявити об'єктивно й оптимально організоване управління в цілому, необхідно об'єктивно уявляти названі предмети. На жаль, це має місце тільки для деяких класів технічних систем. Підтвердженням цього може бути значна колекція й різнобій визначень поняття "інформація", зібраних у праці [9]. Тому ключовим моментом організації управління як оптимальної організації знань є об'єктивізація згаданих предметів. Але для цього треба виходити із філософських поглядів, за якими така об'єктивізація має сенс. Філософія методологічного та системного підходів орієнтує дослідників, насамперед, на суб'єкта, а не об'єкти управлінської діяльності. Виходячи із сказаного, пошуки вирішення проблеми мають відбуватися за такою схемою:
- вибір філософського базису (реальної філософії);
- аналіз аналогічних досліджень;
- розгляд логічних, методологічних, математичних, семіотичних, лінгвістичних і кібернетичних підстав вирішення проблеми;
- формування системно-семіотичної парадигми (ССП);
- застосування ССП для вирішення теоретичних і практичних проблем організації управління об'єктами національного господарства.
IV. Висновки
Основні проблеми функціонування організації зводяться до неадекватності інформаційних предметів діяльності (документів, даних, знань, програм, систем) фізичному, економічному просторам, які використовуються для їхнього уявлення. Існує безліч дослідницьких напрямів, зайнятих пошуком нових форм управління економічними об'єктами. Серед них еволюційний менеджмент, "бізнес-процеси" (BP), управління бізнес-процесами (BPM), управління архітектурою підприємств (EAM), семантичні інформаційні технології, нелінійний стратегічний менеджмент, проектний менеджмент, рефлексивне управління. Інформаційні технології, вирішуючи ряд проблем управління, одночасно поряд з такими зовнішніми факторами, як інтенсифікація й глобалізація бізнесу, створюють нові проблеми для бізнесу й менеджменту, які при збільшенні інвестицій в ІТ втрачають гнучкість, здатність до розвитку й до того, щоб бути конкурентною перевагою бізнесу. Таким чином, розглянуті проблеми організації управління й розвитку ІТ взаємообумовлені й обопільні. Близько 30 років тому Ф. Брукс сформулював проблему "методу срібної кулі". Так він назвав гіпотетичний метод, здатний підвищити продуктивність праці в програмуванні, як мінімум, на порядок. З тих пір створено мови й системи автоматизації програмування, здатні в сотні й тисячі раз підвищити швидкість кодування. Однак вони не можуть претендувати на роль "срібної кулі". Вузьким місцем виявилося пов'язування інформаційних технологій з потребами бізнесу й управління. Застосовуваний для цих цілей еволюційний метод спроб і помилок знецінює досягнення техніки програмування. Виникла необхідність у розробці нових методів, що мають подолати ці недоліки. Серед них системно-семіотичний метод, заснований на знаннях про природу зв'язків між ІТ і їх оточенням та здатний мінімізувати їхній взаємний вплив.

Література
1. Богданов А.А. Тектология: Всеобщая организационная наука / А.А. Богданов ; Международный институт Александра Богданова. - М. : Финансы, 2003. -496 с.
2. Борматенко Н.В. Системно-семиотический подход к разработке концепции программного обеспечения / Н.В. Борматенко ; Деп. в ЦНИТЭИ ПССАиСУ. № ДР 2002пр-Д82. - М., 1982. - 47 с.
3. Брукс Ф. Мифический человеко-месяц или Как создаются программные системы / Ф. Брукс. - М. : Символ-плюс, 2006. -304 с.
4. Буч Г. Объектно-ориентированный анализ и проектирование с примерами приложений на C++ : пер. с англ. / Г. Буч. -2-е изд. - М. : Бином, 2000. - 560 с.
5. Друкер П.Ф. Задачи менеджмента в XXI веке / П.Ф. Друкер. - М., 2001.
6. Дятлов А.Н. Общий менеджмент : курс лекций [Электронный ресурс] / А.Н. Дятлов, М.В. Плотников // Экономика, социология, менеджмент. Федеральный образовательный портал. - Режим доступа: ecsocman.edu.ru/db/msg/203207.html.
7. Карр Н. Блеск и нищета информационных технологий. Почему ИТ не являются конкурентным преимуществом? / Н. Карр. - М. : Секрет фирмы, 2005.
8. Коберн А. Современные методы описания функциональных требований к системам / А. Коберн. - М. : Лори, 2001. -266 с.
9. Мелик-Гайказян И.В. Информационные процессы и реальность / И.В. Мелик-Гайказян. - М. : Наука, 1998. - 192 с.
10. Разборов А. Theoretical Computer Science: взгляд математика [Электронный ресурс] / А. Разборов // Компьютерра. -2001. - № 2. - Режим доступа: computerra.ru/offline/2001/379/6782/.
11. Рассел Б. Логический атомизм [Электронный ресурс] / Б. Рассел // Электронная библиотека Российского гуманитарного Интернет-университета. 1998 г. -Режим доступа: hvusnet.ru/biblio/default.aspx?w=1088&t=author.
12. Ханин И.Г. Системно-семиотическая парадигма для информатики и интеллектуальных технологий / И.Г. Ханин, М.В. Поляков, Н.В. Борматенко // Математичне та програмне забезпечення інтелектуальних систем : Міжнар. наук.-практ. конф. 1-19 листопада 2004 р. - Д., 2005.
13. Ханин И.Г. Системно-семиотическое проектирование информационных технологий как развитие идей объектно-ориентированного подхода / И.Г. Ханин, Н.В. Борматенко // Математичне та програмне забезпечення інтелектуальних систем : Міжнар. наук.-практ. конф. 1-19 листопада 2004 р. - Д., 2005.
14. Шеер А.-В. Бизнес-процессы. Основные понятия. Теория. Методы / А.-В. Шеер. -М. : Весть-МетаТехнология, 1999. -152 с.
15. Davis M. The Business Value of Semantic Technology. A TopConnextion Research Initiative / M. Davis // Semantic Technologies for E-Government. September 8-9, 2004. MITRE-1 Building. McLean, VA.
16. Naumenko A. A Report on the Triune Continuum Paradigm and its Foundational Theory of Triune Continuum/PHISE'05, the 1-st International Workshop on Philosophical Foundations of Information Systems Engineering. Proceedings of the CAiSE'05 Workshops / Andrey Naumen-ko ; [Eds.: J. Castro, E. Teniente]. - Porto, 2005. - Vol. 2. - P. 439-450.

Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво 2010 р., № 4, c. 184-188


Больше научных статей можно найти на главной странице научной периодики Firearticles.com