Фильтры для воды - продажа, обслуживание, замена картриджей
У статті з'ясовано сутність і проблематику нормативно-правового регулювання підприємств електроенергетики сфери матеріального виробництва. Розглянуто стан і ключові проблеми законодавства з питань оподаткування електроенергетичної галузі та їхній вплив на економіку України. Визначено першочергові завдання щодо реалізації ефективного функціонування і розвитку стратегічної галузі економіки.
Ключові слова: електроенергетика, нормативно-правове забезпечення, оподаткування, об'єднана енергетична система, податкове регулювання.

Постановка проблеми. Аналітичні матеріали Міжнародного енергетичного агентства, Європейської комісії, Міністерства енергетики США, наукові публікації економістів-аналітиків в таких авторитетних виданнях, як «Financial Times», «Economist» та інших свідчать про те, що одним з найбільш зручних і достатньо ефективних джерел енергії є електроенергія. При цьому прогнозується протягом 2001—2020 рр. середньорічний темп приросту світового споживання електроенергії на рівні 2,6%. У виробничо розвинених країнах такий приріст може становити 1,7%, а в країнах з економікою, що розвивається (наприклад, в Україні) — 4,2% [16].
На даний час умов для приросту споживання електроенергії в Україні немає, адже галузь електроенергетики перебуває в стані технічної деградації, основною причиною якої є дефіцит капіталовкладень, що стримує розвиток національної електроенергетики та економіки в цілому. Основною причиною відсутності інвестицій є недосконалість нормативно-правового забезпечення функціонування галузі та податкової політики.
Відсутність сприятливого нормативно-правового «клімату» фінансування в стратегічній галузі економіки може призвести до перебоїв у постачанні електроенергії для задоволення поточних потреб економіки та суспільства, а також до зниження надійності роботи енергетичної системи України та виникнення критичних і надзвичайних ситуацій через порушення технічного і технологічного спрямування тощо.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У публікаціях Н. Байкова [13], Г. Безмельніциної [13], В. Варнавського [14] аналізується стан сучасної світової електроенергетики, підкреслюється роль державного регулювання в діяльності електроенергетики, враховуючи її вплив на соціально-економічну сферу суспільства.
Так, В. Варнавський вважає, що головним змістом реформування енергетики в сучасних умовах є перетворення в механізмі функціонування і формування нового інституціонального середовища, заснованого на партнерських відносинах держави з приватним бізнесом [14, 25—32]. У цьому положенні В. Варнавського підкреслюється його позиція в реформуванні дуже важливої галузі світової економіки.
Серед вчених-економістів України, які досліджують питання розвитку економіки та роль електроенергетики в даному питанні, необхідно зазначити праці Г. Груби [15], А. Єрхова [16], А. Соколовської [19].
Так, А. Єрхов досліджує становлення та історичний розвиток галузі електроенергетики в країнах Скандинавії з урахуванням її стратегічного значення для економіки України [16, 5]. Г. Груба значну увагу приділяє концептуально новим методам державного управління стратегічним розвитком ПЕК країни, у тому числі електроенергетики [15, 128—134]. А. Соколовська наголошує на значущості впливу податкової політики на розвиток економіки в цілому [19, 67].
Невирішені раніше частин загальної проблеми. Державне регулювання із застосуванням податкової політики у сфері матеріального виробництва, зокрема в електроенергетиці, має ґрунтуватися виключно на положеннях законів України. Таке регулювання має бути максимально чітким та деталізованим, що дозволить мінімізувати прийняття підзаконних нормативно-правових актів та уникнути дискримінаційного застосування законодавства.
На цей час правове регулювання паливно-енергетичного комплексу має несистемний характер і характеризується відсутністю рамкового закону, який встановлював би основні засади та підходи до регулювання відносин в електроенергетичному комплексі, оскільки кожна з галузей паливно-енергетичного комплексу керується своїм окремим законом і прийнятими на його виконання підзаконними актами. Так, в електроенергетиці головним є Закон України «Про електроенергетику» [4], в ядерній енергетиці — Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» [2], у вугільно-промисловму комплексі — Кодекс України про надра [9] та Гірничий закон [1], в нафтогазовому комплексі — Закон України «Про нафту і газ» [5] тощо. Загальність у формулюваннях багатьох положень зазначених законів зумовлює необхідність прийняття численних підзаконних актів різними органами влади. Так, лише у галузі електроенергетики кількість підзаконних актів перевищує 400. Такий підхід до правового регулювання створює умови для неоднакового застосування вимог законів та відповідно недосягнення або неповного досягнення передбачених ними цілей і завдань [12].
Метою дослідження є визначення основних засад сучасної трансформації нормативно-правової, зокрема податкової політики держави з метою розвитку енергетичного сектору економіки.
Основні результати дослідження. В Україні існує нагальна необхідність в розробці нормативно-правових документів, що будуть регламентувати роботу усіх енергооб'єктів енергокомпаній різних форм власності, визначати чітко відповідальність кожної сторони за виконання своїх функцій. Одним з найефективніших механізмів державного регулювання в даній галузі є податкове регулювання.
На даний час питання оподаткування регулюються, крім спеціальних законів, також іншими нормативно-правовими актами. Поряд з цим існує значна кількість норм непрямої дії (відсилки), що також ускладнює застосування норм податкового законодавства.
Безсистемність податкового законодавства, значна кількість і частота внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів значно ускладнюють роботу контролюючих органів щодо забезпечення виконання платниками податкових зобов'язань та негативно позначається на діяльності підприємств електроенергетики, знижує привабливість даного сектору для іноземних інвесторів внаслідок обмежених можливостей щодо формування власної політики на середньо- та довгостроковий періоди. У зв'язку з цим економічні ризики залишаються досить високими. Неякісне викладення норм податкового законодавства, відсутність єдиної термінології, неоднозначне застосовання термінів, значно збільшує ризик виникнення конфліктів між платниками податків і контролюючими органами. Окремим проблемним питанням є неузгодженість податкового та галузевого законодавств, про що свідчить надання чисельних податкових пільг (преференцій) без імплементації у відповідні закони з питань оподаткування [12].
Основними завданнями податкового регулювання галузі електроенергетики є:
- удосконалення інституційного середовища оподаткування з метою створення сприятливого середовища для інвестицій та встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням;
- підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій;
- стимулювання зміцнення позицій електроенергетичної галузі за рахунок зменшення частки податків у витратах;
- гармонізація податкового, валютного, митного-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства.
Загальні умови оподаткування електроенергетичної галузі визначаються Законом України «Про систему оподаткування» [8], Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [6], Законом України «Про податок на додану вартість» [7] та іншими нормативними документами з питань оподаткування.
У ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» [8] розмір і механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до чинного тарифу на електричну та теплову енергію встановлюються Кабінетом Міністрів України разом з Національною комісією регулювання електроенергетики України, а також згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та деяких інших законодавчих актів» [3]. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування, що характерно лише для підприємств електроенергетики.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Механізму справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію» [10], платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію (далі — збір) є Державне підприємство «Енергоринок» та юридичні особи — виробники електричної енергії, що продається поза гуртовим ринком електричної та теплової енергії [11].
Об'єктом обчислення збору є:
- для Державного підприємства «Енергоринок» — вартість відпущеної електричної енергії без урахування податку на додану вартість;
- для юридичних осіб — виробників електричної і теплової енергії — вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза гуртовим ринком електричної енергії, зменшена на вартість електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками і малими гідроелектростанціями потужністю до 20 МВт, та теплової енергії без урахування податку на додану вартість.
Юридичні особи — виробники електричної енергії на малих гідроелектростанціях потужністю до 20 МВт — спрямовують кошти у розмірі збору у вигляді цільової надбавки до чинного тарифу на електричну і теплову енергію на будівництво нових та реконструкцію і модернізацію діючих малих гідроелектростанцій потужністю до 20 МВт.
Контроль за цільовим використанням таких коштів здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ).
Розмір збору встановлюється НКРЕ, виходячи із сум збору, затверджених законами України про державний бюджет на відповідні роки.
Суми збору включаються до складу валових доходів і валових витрат платника збору відповідно до законодавства.
Державне підприємство «Енергоринок» сплачує збір з урахуванням фактично оплачених обсягів електричної енергії, відпущених у відповідному звітному періоді, не пізніше наступного дня після отримання плати за них.
Податкове зобов'язання зі збору за базовий податковий (звітний) період для державного підприємства «Енергоринок» визначається з урахуванням розміру збору, встановленого НКРЕ на відповідний звітний період і фактично оплачених обсягів електричної енергії та сплачується ним з урахуванням внесених за цей період сум збору протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання розрахунку.
Юридичні особи — виробники електричної енергії, що продається поза гуртовим ринком електричної енергії, і теплової енергії — сплачують збір з урахуванням фактичного обсягу відпущеної електричної та теплової енергії.
Податкове зобов'язання зі збору за базовий податковий (звітний) період для зазначених юридичних осіб визначається з урахуванням розміру збору і фактичного обсягу відпущеної електричної та теплової енергії і сплачується ними протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання розрахунку.
Висновки. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що нормативно-правове регулювання підприємств електроенергетики не відповідає принципам ринкової економіки.
З метою розвитку електроенергетики податкова політика країн-членів ЄС спрямована на зниження податкового навантаження шляхом зменшення ставок податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств без відповідної компенсації втрат бюджету за рахунок коштів, які надійшли від сплати податків, пов'язаних із вилученням до бюджету надприбутків від видобутку та використання природних ресурсів та акцизних зборів.
В Україні підходи до справляння платежів за спеціальне використання природних ресурсів застаріли, що зумовлює зменшення з 2000 р. їх частки в доходах зведеного бюджету, а також у вартості товарної продукції. Внаслідок безсистемного перегляду нормативів платежів порушуються економічно доцільні співвідношення між економічно важливими показниками та нормативами [12].
Одним із першочергових заходів у системі податкового регулювання електроенергетики має бути віднесення до сфери оподаткування акцизним збором електричної та теплової енергії і водночас скасування збору у вигляді цільової надбавки до чинного тарифу на електричну та теплову енергію і для споживачів усіх форм власності, що значно спростить процедуру адміністрування даного податку.
Перспективи подальших розвідок. Електроенергетика — це сфера переробки і використання первинних паливно-енергетичних ресурсів, яка має особливе значення в системі економіки країни.
Враховуючи те, що Україна в масштабах Європи має унікальне геополітичне та географічне розташування, проведення необхідних змін в сфері державного регулювання, зокрема у системі нормативно-правового регулювання та оподаткування, створить сприятливі умови для сталого економічного розвитку електроенергетичної галузі та економіки країни в цілому.

Література
1. Гірничий Закон України від 06.10.1999 №1127-XIV
2. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 08.02.1995 №39/95-ВР
3. Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та деяких інших законодавчих актів: Закон України від 22.05.2003 №849-IV ВР
4. Про електроенергетику: Закон України від 16.10.1997 №575/97-ВР
5. Про нафту і газ: Закон України від 12.07.2001 №2665-III
6. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР
7. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР
8. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991 №1251-XII, зі змінами та доповненнями від 30.09.2006
9. Про введення в дію Кодексу України про надра: Постанова Верховної Ради України від 27.07.1994 №133/94-ВР
10. Про затвердження Механізму справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 №2002
11. Енергетична стратегія України на період до 2030 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 №145-р
12. Про схвалення Стратегії реформування податкової системи: Проект розпорядження Кабінету Міністрів України / Міністерство фінансів України
13. Байков Н., Безмельницина Г. Мировое потребление и производство первичных энергоресурсов // Мировая экономика и международные отношения.— 2003.— №5. — С. 44—52.
14. Варнавский В. Реформирование мировой экономики // Мировая экономика и международные отношения.— 2003.— №5. — С. 25—32.
15. Груба Г.І. Концептуальні підходи до розвитку механізму державного управління стратегічним розвитком електроенергетики України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - №2(24): У 2-х ч. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - Ч. 1. - С. 128-134.
16. Ерхов А.Г. Экономика скандинавских стран: рыночные реформы в электроэнергетике: Монография / Донецкий национальный ун-т. Кафедра международной экономики. - Донецк : Юго-Восток, 2008. - 278 с.
17. Международный опыт реформирования электроэнергетики. Страны Скандинавии, 2003
18. Першочергові заходи інтеграції об'єднаних енергетичних систем України до об'єднаних енергетичних систем ЄС / Міністерство палива та енергетики України
19. Соколовська А.М. Податкова політика в Україні у контексті її впливу на розвиток економіки // Фінанси України.- 2006.- №9. - С. 65-82.

Пурденко О. А.: Актуальні Проблеми Економіки 2009 р., № 12(102), с. 169-174


Больше научных статей можно найти на главной странице научной периодики Firearticles.com