Фильтры для воды - продажа, обслуживание, замена картриджей
Визначено й охарактеризовано чинники впливу на якість підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах.
Ключові слова: Якість підготовки, інтенсифікація навчального процесу, методи навчання.

I. Вступ
У сучасному суспільстві випускник вищої школи може досягти успіху лише за умов здобуття високої професійної підготовки.
Якість підготовки спеціалістів залежить від багатьох чинників: змісту навчання, методів навчання, організації пізнавальної діяльності студентів, а також від знань та умінь, ерудиції, працелюбності, дисципліни, педагогічного такту викладача.
В умовах конкуренції на ринку праці випускник ВНЗ повинен уміти виявити свої професійно важливі якості під час роботи на підприємстві.
II. Постановка завдання
Мета статті - розглянути чинники впливу на якість підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах.
III. Результати
Процес навчання у вищому навчальному закладі реалізується шляхом взаємодії викладача і студентів. Метод при цьому виступає як упорядкована взаємодія, співробітництво між викладачем і студентом. Одні автори вважають, що метод - це об'єктивне утворення, інші - це творіння педагога.
Якість підготовки спеціаліста залежить від:
- визначення змісту навчання - чому навчати. Зміст визначається не лише програмою курсу, а й професійним спрямування навчання;
- застосування найбільш ефективних методів та прийомів навчання, тобто як навчати. Інтенсифікація навчального процесу полягає в тому, як за найменший час забезпечити найбільш якісні знання студентів;
- організація пізнавальної діяльності студентів, тобто як вчитися.
Треба навчити студента вчитися, тобто самостійно збувати потрібні знання. Дослідження свідчать, що на сучасному етапі розвитку суспільства знання застарівають протягом 3-5 років.
Професійне спрямування - це дидактичний принцип навчання [3]. Він набуває особливого значення у вищих навчальних закладах, які готують спеціалістів різного профілю. Тому викладач повинен мати не лише глибокі знання з предмета, а й добре знати практику роботи підприємств.
Професійне спрямування в навчанні знаходить відображення в навчальних планах, у програмах курсу. Але головна роль у забезпеченні професійного спрямування в навчанні належить викладачеві.
Викладач повинен розсортувати весь програмний матеріал на три категорії:
1) питання, з яких майбутній спеціаліст повинен мати загальне уявлення;
2) питання, з яких спеціаліст повинен мати знання;
3) питання, з яких майбутній спеціаліст повинен здобути вміння.
Відповідно до цього в подальшому будується весь навчальний процес курсу, тобто визначається види і характер практичних занять, плани викладання нового матеріалу тощо.
У кінцевому підсумку якість підготовки спеціалістів залежить від внутрішнього змісту матеріалу, що вивчається.
Викладач використовує велику кількість наукових джерел. Знання викладачем всієї необхідної літератури дає йому змогу систематично підвищувати свою професійну майстерність, ерудицію, завжди знати нові матеріали курсу і забезпечити викладання на високому рівні.
Наочність у навчанні - один з основних принципів дидактики [1]. Використання наочних посібників дає можливість:
- ознайомити студентів з чинною документацією (первинні документи, форми статистичної, фінансової, податкової звітності), що сприяє кращому засвоєнню матеріалу;
- використати зорове сприйняття матеріалу студентами, що виховує в них уважність, спостережливість;
- вивчити особливості діяльності підприємств і організацій (екскурсії, вивчення матеріалів конкретних підприємств).
Основними видами наочності, що використовується при викладанні облікових дисциплін, є:
- нормативні документи, довідки;
- первинні документи та бухгалтерські реєстри;
- форми статистичної, фінансової та податкової звітності;
- звіти конкретних підприємств;
- графічні та наочні посібники (діаграми, схеми, таблиці тощо);
- плакати;
- альбоми наочних посібників з курсу;
- навчальні відеофільми.
Наочні посібники з курсу повинні допомагати викладачеві викладати матеріал, студентові - його засвоювати. Загальна методика використання наочних посібників така:
- не слід використовувати на занятті багато посібників;
- не можна заздалегідь вивчати всі наочні посібники;
- при викладанні нового матеріалу не завжди доцільно використовувати готові наочні посібники. Наприклад, при розгляді схеми формування роздрібної ціни. Треба створити цю схему в процесі розповіді на занятті. Готову схему треба використати для закріплення матеріалу, підготовки до занять, для опитування тощо;
- при опитуванні наочні посібники також використовують, але їх використання повністю залежить від методики опитування. Слід будувати опитування таким чином, щоб наочний посібник не мав характеру підказки.
Навчальним планом передбачено вивчення студентом різних дисциплін. Кожна з них засвоюється студентами ізольовано одна від одної. Здійснюється начебто "відкладання знань на окремих полицях" Але щоб підготувати висококваліфікованого спеціаліста, треба дати йому не суму, а систему знань. Тому викладач повинен чітко знати, які предмети вивчаються студентами конкретної спеціальності, послідовність їх вивчення, кількість годин і зміст дисциплін. Це дасть змогу забезпечити міжпредметні зв'язки у викладанні.
Також має бути тісний зв'язок між матеріалом, що вивчається в межах предмета. Доступність навчання забезпечується безперервністю навчання, тобто тісним зв'язком щойно вивченого з тим, що було раніше засвоєно, а також суворою послідовністю в ускладненні завдань у процесі навчання.
Важливим принципом навчання є індивідуальний підхід до студентів [2]. Викладач повинен вивчити студентів, рівень підготовки й особливості мислення кожного студента, що забезпечить, у свою чергу, доступність навчання. Треба врахувати рівень освіти, вікові особливості, рівень підготовки, розумові здібності, практичний і життєвий досвід кожного студента. І що дуже важливо - викладач повинен враховувати індивідуальні психологічні особливості кожного студента, тобто темперамент і характер студента. Викладач повинен не лише добре знати свій предмет і методику його викладання, а й бути психологом. Знати студента - це не тільки бачити недоліки в роботі, а й зрозуміти характер, риси його поведінки, що дасть змогу визначити фактори впливу на студента з метою підвищення його інтересу до навчання.
Індивідуальний підхід до студентів повинен реалізуватися і при викладанні нового матеріалу, і на практичних заняттях, і при проведенні консультацій.
З метою покращення якості підготовки спеціалістів викладач повинен добре володіти методичним інструментарієм і використовувати у своїй роботі різноманітні методи і прийоми навчання, вибір яких залежить від:
- мети навчання, тобто від професійного спрямування навчання;
- змісту матеріалу;
- бюджету часу;
- складу студентів та рівня їх підготовки;
- матеріально-технічного забезпечення предмета тощо.
Якість підготовки спеціалістів повністю залежить від викладача. Тому до нього висуваються певні вимоги:
а) він повинен мати глибокі знання з курсу;
б) добре знати практичну роботу підприємств;
в) добре знати методику викладання предмета;
г) постійно підвищувати свій професійний рівень.
Крім того, викладач повинен мати певні індивідуально-психологічні особливості:
- гнучкість - швидка орієнтація, уміння залежно від поточних завдань організувати найрізноманітніші види роботи студентів;
- інтерес до людини - зацікавлена увага до кожного студента, прагнення з'ясувати його думки, справжній інтерес до його суджень;
- широта суджень - уміння вільно висловлювати свою думку, не придушувати при цьому навколишніх;
- терпимість - спокійне сприйняття можливих помилок студентів;
- доброзичливість - позитивне ставлення до особистості студента, об'єктивне сприйняття його думок, уподобань;
- педагогічний такт викладача.
IV. Висновки
Суттєвою особливістю педагогічної праці є те, що вона з початку і до кінця є процесом взаємодії викладача і студента. Суб'єктом педагогічної діяльності є викладач, об'єктом - студент.
Інструментом впливу на студента, а значить, і на якість його знань є особистість викладача, його знання, уміння, почуття, воля.

Література
1. Киричук В.О. Філософія освіти і проблеми виховання / В.О. Киричук // Нові технології навчання. - 1997. - Вип. 19. -С. 57-61.
2. Кремінь В. Філософія освіти ХХІ століття / В. Кремінь // Освіта України. -2002. - 28 грудня. - С. 4.
3. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти / В.С. Лутай. - К., 1996. - 189 с.

Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво 2009 р., № 7, с. 49-51

Похожие статьи:

Больше научных статей можно найти на главной странице научной периодики Firearticles.com